Зразок роботи
Виділяють декілька підходів до визначення сутності громадянської компетентності: соціально-політичний (здатність особистості до участі в суспільно-політичних процесах); психологічний (як психологічна риса громадян, як відповідальне ставлення особистості до держави, як складне психологічне утворення); педагогічний (сукупність знань, умінь і навичок, цінностей, що допомагають особистості усвідомити своє місце в суспільстві).
Аналіз наукових досліджень свідчить, що громадянську компетентність розуміють як інтегративну якість особистості, що містить систему цінностей, знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій в суспільному житті, активної та ефективної взаємодії із суспільством, реалізації прав, обов’язків і свобод із метою розвитку демократичного суспільства.
Для розуміння сутності громадянської компетентності слід звернути увагу на її ключові характеристики: 1) це ключова компетентність, що характеризується спроможністю людини здійснювати поліфункціональні, поліпредметні, культуродоцільні види діяльності, ефективно розв’язуючи проблеми; 2) в її основі лежать громадянські цінності, що уналежнюють ідеали, переконання й відповідну моральну позицію особистості; 3) її формування як готовності діяти в освітньому процесі може здійснюватися виключно в спільній діяльності здобувачів освіти із педагогом; 4) її компоненти тісно пов’язані між собою й формуються комплексно.
Сучасні вітчизняні дослідники виділяють такі основні громадянські компетентності особистості:
1) розуміння власної громадянської ідентичності, державної приналежності, національної, етнічної та культурної ідентичностей, повага до інших культур та етносів;
2) здатність плекати українські традиції та духовні цінності, володіти відповідними знаннями, вміннями та навичками, поділяти європейські цінності, спроможність реалізувати свій потенціал в умовах сучасного суспільства;
3) розуміння значення національної пам'яті, особливості її розвитку, впливу на суспільно-політичні процеси;
4) знання принципів демократії та здатність застосовувати їх у повсякденному житті; розуміння та сприйняття цінності прав та свобод людини, вміння відстоювати свої права та права інших;
5) розуміння та сприйняття принципів рівності та недискримінації, толерантності, соціальної справедливості, доброчесності, вміння втілювати їх у власні моделі поведінки, здатність попереджувати та вирішувати конфлікти;
6) знання та розуміння державного устрою, принципів і шляхів формування державної політики у всіх сферах суспільного життя на національному, регіональному та місцевому рівнях;
7) знання механізмів участі у суспільному, суспільно-політичному та державному житті та вміння їх застосовувати разом з прийняттям рішень на місцевому, регіональному і національному рівнях; відповідальне ставлення до своїх громадянських прав і обов'язків, пов'язаних з участю в суспільно-політичному житті;
8) здатність формувати та аргументовано відстоювати власну позицію, поважаючи відмінні думки/позиції, якщо вони не порушують прав та гідності інших осіб;
9) здатність критично аналізувати інформацію, розглядати питання з різних позицій, приймати обґрунтовані рішення;
10) здатність до соціальної комунікації, солідарних дій та вміння співпрацювати, формувати групи задля вирішення проблем спільнот різного рівня, зокрема шляхом волонтерської діяльності.
Тепер звернемося до структури громадянської компетентності. Якщо виходити із змісту самого поняття «компетентність», то обов’язковою його складовою є знання, цінність, діяльність.
О. Пометун зазначає, що громадянська компетентність є інтегративною характеристикою особистості та має такі складники:
знаннєвий компонент (громадянські знання): знання, які стосуються правил колективного життя, демократичних умов встановлення цих правил; про взаємодію влади, суспільства й особистості; про розбудову демократії (правові, політичні, соціальні); про свою національну культуру, історію, традиції, звичаї, мову; про сучасний світ (глобалізація, міжнародні відносини); принципів і цінностей прав людини, демократичних свобод;
діяльнісний компонент (громадянські уміння й навички) передбачає набуття особистістю здатностей робити вибір у ситуаціях реального життя; співпрацювати з органами державної влади та місцевого самоврядування; порозуміння з іншими, співпраця, робота в команді; розробка й упровадження спільних проєктів та вміння розв’язувати конфлікти відповідно до законів демократії;
ціннісний або мотиваційно-ціннісний компонент (громадянські чесноти) містить: повагу до Батьківщини, народу, держави, її символіки, традицій, мови; почуття власної гідності; повагу до цінностей прав людини, свободи, рівності, солідарності; визнання та дотримання законів, уміння орієнтуватися у проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні та визначати власну позицію; толерантність, здатність до емпатії;
процесуальний, технологічно-процесуальний або особистісно-творчий компонент (сфера самореалізації) містить можливості: критично й незалежно мислити; брати на себе відповідальність; робити свідомий вибір та застосовувати демократичні технології прийняття рішень; брати участь у дебатах, аргументувати; поважати погляди інших людей.
Які загальні умови необхідні для ефективного формування громадянської компетентності? Радою Європи розроблено перелік умов формування громадянської компетентності на уроці, у закладі освіти, у освітньому середовищі, в місцевій громаді та для широкого кола громадян:
– активна участь здобувачів освіти, педагогів і батьків у демократичному управлінні закладом освіти;
– демократизація методів навчання та виховання, відносин суб’єктів освітнього процесу;
– поширення методів, орієнтованих на особистість здобувачів освіти, зокрема реалізація педагогічних проєктів , що ґрунтуються на спільній колективній меті та співпраці учасників, які опікуються освітою з питань демократичного громадянства (неурядові установи, підприємства, професійні організації);
– формування освітніх підходів, що тісно пов’язують теорію з практикою;
– залучення здобувачів освіти до індивідуального та колективного оцінювання якості освіти;
– заохочення обмінів, зустрічей та партнерства між здобувачами освіти і педагогами з різних закладів освіти для міжособистісного взаєморозуміння;
– поширення підходів і методів освіти, що сприяють вихованню в суб’єктів освітнього процесу толерантності та поваги до культурної і релігійної багатоманітності;
– зближення формальної і неформальної освіти;
– встановлення відносин громадянського партнерства між закладом освіти і сім’єю, громадою, ЗМІ.
Як визначити ступінь сформованості громадянської компетентності особистості, групи чи суспільства? Чи можливо взагалі оцінити рівень компетентності за кількісними показниками, чи є якісні характеристики, які достатні для висновку про ступінь її сформованості? Всі ці питання – про індикатори громадянської компетентності, тобто про те, за якими ознаками ми можемо оцінити компетентність і які показники за цими ознаками є свідченням високого рівня її розвитку. Дослідники, які вибудовують моделі громадянської компетентності на основі переліку знань, умінь та якостей громадянина, як правило, індикаторами вважають показники розвитку визначених компетенцій.
Проте, слід зазначити, що факт обізнаності щодо своїх прав і свобод та розуміння того, як їх можна обстоювати, не зумовлює безпосередньо виникнення мотивації до їх застосування. А отже громадянська компетентність не може бути сформована в результаті лише засвоєння знань та умінь навіть найвищого рівня, вона передбачає, насамперед, наявність певного рівня соціально-психологічних здатностей. Соціально-психологічна модель громадянської компетентності, у свою чергу, має включати такі компоненти як психологічні якості та кваліфікаційні характеристики, що набуваються у процесі соціальної взаємодії та є необхідними і достатніми для ефективного виконання ролі громадянина у демократичному суспільстві.
Магістр