Зразок роботи
Аналіз актуальних досліджень. Поняття «музейна педагогіка» було сформоване та введене в науковий понятійний апарат на початку XX століття в Німеччині. Його розвиток пов'язаний з іменами німецьких просвітників і музейних діячів, таких як А. Ліхтварк, А. Рейхвен, Г. Фройденталь. Спочатку воно трактувалося як напрямок музейної діяльності, орієнтований переважно на роботу зі здобувачами освіти. На конференції «Музей як освітній і виховний заклад» (Мангейм, 1913), А. Ліхтварк першим сформулював ідеї про освітнє призначення музею і запропонував новий підхід до відвідувача як учасника діалогу. Реалізуючи на практиці метод музейних діалогів, він уперше обгрунтував роль посередника, який допомагає відвідувачеві в спілкуванні з мистецтвом, розвиваючи здатність бачити і насолоджуватися художніми творами (згодом такий посередник і отримав ім'я музейного педагога).
Загальні питання організації педагогічної діяльності музеїв розкрито у наукових працях сучасних дослідників Г. Вішиної, Л. Данилової, В. Дукельського, О. Карпенко, Н. Ломової, Л. Макарової, М. Нагорського, Л. Ордуханян, Р. Патер, С. Пшеничної, І. Самсакової, Б. Столярова, О. Субботіної, С. Троянської, Л. Шляхтіної, М. Юхневич та ін., які науково обґрунтовують теоретичні і практичні засади педагогічної діяльності в музеї у взаємодії академічної і неформальної освіти, підготовки майбутнього педагога тощо.
Музейна педагогіка в Україні на сучасному етапі перебуває на стадії становлення, а відтак, є порівняно новою та недостатньо вивченою, до того ж, її мало використовують в освіті. Аналіз літератури з теми дослідження також свідчить, що питання організації педагогічної діяльності музеїв в сучасному освітньому просторі України недостатньо вивчені у працях вітчизняних дослідників. У наукових розвідках І. Гаврилової, Л. Гайди, В. Камінської, Н. Капустіної, Ю. Ключко, І. Ласкій, І. Удовиченко, М. Скирди, О. Співак, О. Топилка, кандидатських дисертаціях Т. Бєлофастової, Ю. Ключко, Ю. Омельченко, Ю. Павленко, Н. Пусепліної, В. Снагощенко, Р. Шикули та ін. досліджуються лише окремі аспекти порушеної проблематики, що стосуються використання виховного потенціалу музеїв, ролі музею як соціокультурного центру, центру соціалізації особистості, чинника професійної підготовки педагога з окремих дисциплін тощо.
Як особлива галузь знань та досліджень музейна педагогіка почала формуватися з 60-х років ХХ ст.
Виклад основного матеріалу. Залучення до наукового обігу та практики освітньої діяльності терміна «музейна педагогіка» за останні роки набуває широкої популярності, що відображає новий етап у реалізації освітнього потенціалу музею і розглядається вітчизняними вченими як нова галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер, перебуваючи «на перехресті» музеєзнавства, соціальної педагогіки та психології.
Дослідниця Т. Бєлофастова трактує музейну педагогіку як «галузь педагогічної науки, яка побудована на основі науково-практичної діяльності й орієнтована на передачу культурно-освітнього досвіду в умовах музейного середовища».
До проблем музейної педагогіки, на думку Т. Бєлофастової належать:
• особливості здійснення освітнього процесу в музеї (принципи і закономірності);
• музейно-педагогічні форми і методи;
• специфіка видів діяльності відвідувачів у музеї, керування нею (специфіка педагогічного впливу музейної інформації на різні соціальні й демографічні групи аудиторії, що потребує диференційованого підходу до визначення мети, завдань і змісту впливу на кожну з них);
• експозиційна діяльність (урахування педагогічних аспектів у процесі розроблення експозиційного сценарію);
• прогнозування розвитку музеїв у процесі реалізації ними своїх педагогічних можливостей;
• моделювання нових напрямів і способів залучення особистості до історико-культурної спадщини.
Предметом вивчення нової наукової дисципліни є дослідження закономірностей, принципів, методів роботи музею зі своєю аудиторією. Її головний об’єкт – культурно-освітні аспекти музейної комунікації, тобто, особливий підхід до діалогових процесів, що відбуваються в музеї, головним завданням якого є участь у формуванні вільної, творчої, ініціативної особистості, яка здатна стати активним учасником продуктивного діалогу.
Магістр