Освіта як фактор підвищення культурного рівня дитини в процесі соціалізації (ID:1133658)

ВСТУП Головними завданнями освіти в Україні є виховання громадянина України, формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманно почуття власної гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до саморозуміння і самовдосконалення, активної участі у соціальному житті країни. У формуванні означених важливих якостей, розвитку соціальної компетентності, вихованні особистості громадянина сучасної демократичної держави важливе місце займає середовище - все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї, шкільного оточення і завершуючи середовищем соціальним, у якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання. На жаль, у практиці роботи навчальних закладів процес соціалізації особистості залишається прерогативою виховання, яке за умови традиційної освітньої моделі набуло характеру другорядності, поступившись першочерговістю процесу навчання. Як результат, більшість випускників шкіл мають слабко сформовані життєві компетенції, нерозвинуті соціальні здібності, через що важко адаптуються до сучасних суспільно-економічних умов, не здатні до самореалізації в соціумі, проявляють схильність до асоціальної поведінки. Методологічні засади дослідження склали філософські положення про взаємозв’язок виховання та соціалізації особистості, свідомості та діяльності; співвідношення суб’єктивного та об’єктивного, розвитку та саморозвитку, індивідуального та соціального; законодавчі акти й концепції з проблеми розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті [13, 23, 17]. Так, у навчальних закладах завершується розробка Програм розвитку, які націлені не тільки на підвищення якості надання освітніх послуг, але й забезпечення соціально-педагогічних умов формування у школярів відповідного рівня дорослості. У дошкіллі успішно впроваджуються Базова державна програма «Я у світі» та експериментальна - «Впевнений старт», в основі змісту котрих закладена ідея ранньої соціалізації дитини. Підвищено роль позашкільних навчальних закладів у системі створення умов для творчої самореалізації дитини в позаурочний час та залучення її до форм змістовного дозвілля. Саме у навчально-виховному процесі відбувається послідовне формування й розвиток усіх складових процесу самовдосконалення: від формування стійкого інтересу до навчання в початковій школі, умінь навчання й культури розумової праці в середній ланці до активної самостійної пізнавальної діяльності, потреби в самоосвіті в старших класах. А отже потреба у самопізнанні, ствердженні як особистості, самореалізації є домінуючою, що зумовлює поведінку дитини на певному віковому етапі, але обов’язковою умовою при цьому є взаємодія з вчителем як суб’єктом навчально-виховного процесу. В свою чергу школяр не може бути пасивним спостерігачем свого власного розвитку, а має прагнути до реалізації своїх здібностей, що можливо лише за умови співпраці з вчителем, колективом та постійного прагнення до самоактуалізації. Проблему соціалізації дитини досліджували такі вчені: Ж. Піаже, З. Фрейд, М.М. Рубінштейн , А. Адлер, К. Роджерс; а вплив соціально педагогічних умов на процес соціалізації особистості, зокрема дитини, висвітлюється у працях М.У. Монахова, Г. Смольникової, М.П.Лещенко та інших.. Але проблема є недостатньо висвітленою в даних наукових джерелах, що і зумовило актуальність дослідження. Мета дослідження: визначити та проаналізувати вплив соціально-педагогічних умов на процес соціалізації дитини. Об’єкт дослідження: процес соціалізації дитини. Предмет дослідження: методи та засоби впливу соціально-педагогічних умов на процес соціалізації дитини. У відповідності до мети вирішуються наступні завдання: 1. Проаналізувати рівень дослідження процесу соціалізації у науковій літературі. 2. Висвітлити процес взаємодії вчителя та учня як соціалізуючу умову розвитку особистості. 3. Визначити соціальні якості дитини як умову реалізації в навчальній сфері. 4. З’ясувати вплив колективу на процес соціалізації дитини. 5. Проаналізувати саморозвиток особистості дитини в навчально-виховному процесі. 6. Охарактеризувати особливості використання соціально-педагогічних методів у навчально-виховному процесі для повноцінної реалізації процесу соціалізації дитини. Під час написання даної курсової роботи нами були використані наступні теоретичні методи: аналіз та синтез наукової літератури, порівняння. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.