Зразок роботи
Дитинство – це унікальний та неповторний період життя людини, коли починається формування власної особистості та визнання її повноцінним членом людського співтовариства.
Рівень розвитку культури суспільства визначає місце, роль та провідну
діяльність особистості в цей віковий період, а спосіб життя, прийнятний для тієї чи іншої епохи, зумовлює швидкість її переходу від «дитячого» до «дорослого» членства в суспільстві. Спочатку це визначалося статусом реального помічника по господарству, пізніше ускладнення суспільних відносин сприяло створенню простору для розвитку ігрової діяльності дітей. У період зростання інтересу до проблем розвитку дитини науковці визнали гру невід’ємним супутником дитинства, засобом всебічного розвитку та важливим виховним методом, провідною діяльністю дітей дошкільного віку, яка відповідає за налагодження успішної співпраці зі світом дорослих, тобто за соціалізацію.
Загальновідомо, що у дошкільному віці провідною є ігрова діяльність. У цьому зв’язку повноцінний особистісний розвиток дошкільника напряму залежить від оволодіння ним ігровою діяльністю на високому рівні, що, у свою чергу, передбачає сформованість ігрової компетентності дитини–дошкільника.
Оволодіння дитиною ігровою діяльністю – це єдиний шлях, який найбільш оптимально забезпечує оволодіння в подальшому більш складною навчальною діяльністю.
На жаль, сьогодні гра зникає з життя сучасних дітей. Дошкільники грають мало, ігри бідні за змістом і носять переважно предметний характер (Л.Венгер, О.Гударева, Н.Короткова, О. Кравцова, Н.Михайленко, В.Слободчиков, О. Смирнова, Д. Ельконін). Це призводить до того, що ігрова діяльність, як провідна у дошкільному віці, не реалізує свої функції і не зумовлює розвиток психічних новоутворень, відповідних віку. Природно, що це гальмує особистісний розвиток дитини-дошкільника і в подальшому ускладнює розвиток інших психічних новоутворень.
Можна виділити такі чинники зникнення дитячої гри:
• підміна дитячої творчої (самодіяльної) гри дидактичною грою(формальною грою, яка використовується в навчальних цілях);
• зменшення часу на гру за рахунок проведення занять;
• структурна примітивність сучасної дитячої гри, яка проявляється втому, що дітям важко розгорнути послідовний, зв’язний сюжет гри навіть за умови достатнього часу і наявності іграшок; діти обмежуються обіграванням іграшок і ситуацій, або просто маніпуляцією з предметами;
• оскільки гра стає примітивною, це означає, що вона, як і будь-яка нерозвивальна діяльність, не може вести за собою розвиток дитини; [4, c .94]
• методична непідготовленість вихователів до розвитку ігрової діяльності дитини;
• відсутність стійких ігрових об’єднань дітей у дворах, коли ігрові дії передаються природним шляхом: від старших дітей – до молодших;
• захопленість комп’ютерами, планшетами, які підмінюють живе спілкування між дітьми, між дітьми і дорослими.
Негативно позначається на ігровій діяльності незручне розташування ігрових матеріалів. Якщо діти не можуть ними вільно користуватись, ігрова діяльність різко обмежується. Ігри таких дітей одноманітні, в них відсутні елементи творчого відображення реальності.
Іноді вихователі покладають на гру функції навчання або навпаки підміняють навчальну діяльність грою. Такий підхід стирає грані між навчальними та ігровими прийомами і може призвести до зникнення самостійних ігор та особистісного спілкування з однолітками.
У деяких дошкільних закладах вихователі занадто регламентують гру: призначають теми, підбирають необхідні матеріали, заздалегідь розподіляють ролі, пропонують готові сюжети за тим, щоб діти не відступали від наміченого вихователем плану гри, втручаються у гру, порушують її задум. У таких випадках гра швидко розпадається, тому що дітям не цікаво. Вони намагаються швидше звільнитися від виконання ігрових дій за інструкцією. Якщо діти звикають діяти за вказівкою дорослого, у них розвивається невпевненість у собі, пасивність.
Значної шкоди завдають і ті педагоги, які не звертають уваги на дитячу гру, залишаються осторонь, не сприяють її розвитку, навіть не спостерігають за нею. Вони випускають з поля зору найефективніший засіб впливу на дітей.
Реалізуючи вимоги Базового компоненту дошкільної освіти, педагоги мають спрямовувати організацію життєдіяльності дітей на широке розгортання і збагачення специфічних дитячих форм діяльності – ігрової, практичної, образотворчої, комунікаційної, - які сприяють переходу дошкільника від зовнішньої регуляції його поведінки дорослим до саморегуляції – здатності дитини покладатися на власні сили, діяти самостійно, відповідально, розсудливо, креативно.
Предмет дипломної роботи-гра, як засіб організації навчання дітей дошкільного віку.
Об’єкт дипломної роботи – ігри для дітей дошкільного віку.
Мета дипломної роботи - теоретично вивчити особливості розвитку ігрової діяльності дітей дошкільного віку та проаналізувати експериментально-дослідну роботу з розвитку ігрової діяльності дітей дошкільного віку в умовах ЗДО.
Методи: теоретичні (аналіз науково — методичної літератури); емпіричні (педагогічний експеримент, вивчення результатів проведеної дослідницької роботи дітей дошкільного віку).
Завдання дипломної роботи
• дослідити поняття про ігрову діяльність як своєрідний спосіб пізнання дітьми навколишнього світу;
• вияснити, що таке гра та її значення у психічному та особистісному розвитку дошкільників;
• розглянути особливості ігрової діяльності на різних етапах розвитку дошкільника;
• дослідити значення іграшки для організації ігрової діяльності дошкільників;
• розглянути особливості організації ігрової діяльності в умовах дитячого навчального закладу;
• проаналізувати роль дорослого в організації ігрової діяльності дітей та її керуванні;
• розглянути ігрову діяльність дошкільника в сучасних умовах
Магістр