Зразок роботи
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дослідивши значення педагогічної практики у формуванні професійного самовиз¬начення студентів-майбутніх учителів початкової освіти, ми дійшли таких висновків.
1. Висвітлено тлумачення поняття професійного самовизначення в науковій літературі та виявлення його проблем. Виявлено відмінності між особистісним і професійним самовизначенням, однак зауважено, що цілісність процесів обох видів самовизначення полягає в їхній взаємодії та взаємозбагаченні, а не в підпорядкуванні другого першому. Визначено основні підходи до трактування вченими проблем професійного самовизначення особистості: суб’єктний, культурно-історичний і діяльнісний та як процес розвитку суб’єкта праці. Зауважено, що ототожнення дефініцій «професійне самовизначення» і «вибір професії» є не цілком коректним, оскільки самий вибір є лише соціальною орієнтацією на конкретний професійний статус. Виявлено базові компетентності, якими майбутній учитель початкових класів має володіти, а саме: професійно-педагогічна, соціально-громадянська, загальнокультурна, мовно-комунікативна, підприємницька, психологічно-фасилітативна, підприємницька, інформаційно-цифрова. Зауважено, що з’ясування студентом наявності чи відсутності у нього зазначених компетентностей, необхідних успішному вчителеві початкових класів, може суттєво йому допомогти у професійному самовизначенні. Підкреслено, що процес особистісного формування студента є досить складним, оскільки супроводжується низкою соціально-психологічних суперечностей і труднощів, які необхідно враховувати в навчально-виховному процесі. Доведено, що велике значення у професійному самовизначенні студентів-майбутніх учителів є набуття ними першого педагогічного досвіду в ході проходження ними педагогічної практики.
2. Визначено місце, поняття, завдання, функції, юридичну документацію педагогічної практики у професійному самовизначенні студентів-майбутніх педагогів. Встановлено, що практика є процесом, спрямованим на самовизначення, самопізнання, творчу самореалізацію і саморозвиток майбутнього фахівця. Саме у практичній діяльності студентів значною мірою відбувається ідентифікація з професійною діяльністю вчителя, оскільки практика проходить у наближених до майбутньої самостійної педагогічної діяльності умовах. Зазначено, що під час навчання у студенти проходять кілька практик (безвідривну, соціально-педагогічну, педагогічну, асистентську, переддипломну), кожен із видів яких має своє завдання і зміст. Детально висвітлено принципи, завдання, функції педагогічної практики. Проаналізовано спрямування навчальної практики майбутніх учителів початкових класів на різних курсах навчання. Розглянуто нормативні документи різного рівня, які регулюють проходження педагогічної практики. Зазначено, що, з одного боку, педагогічна практика передбачає готовність майбутнього вчителя до професійної діяльності, з іншого – формує потрібні умови для його професійного само¬визначення. До таких умов належать: спілкування студента-практиканта з учителями школи, вивчення ним передового педагогічного досвіду колективу освітнього закладу, у якому майбутній фахівець відшліфовує практичні навички педагога.
3. З’ясовано методичне забезпечення вивчення проблеми професійного самовизначення у студентів. Зазначено, що в ході дослідження була висунута гіпотеза, в основі якої лежить припущення, що ефективність професійного самовизначення студентів під час навчання пов’язана з позитивним самоставленням особистості, набуттям смислу «Я» в конкретній ситуації самореалізації та розвитком самоконтролю. Для підтвердження цієї гіпотези було проведено констатувальний і формувальний експерименти для одержання інформації про те, як відбувається процес самовизначення студентів-майбутніх учителів, а також з метою активізації процесу самовизначення студентів в умовах навчально-виховного процесу. Зазначено, що методичне забезпечення вивчення проблеми професійного самовизначення у студентів ґрунтується на аналізі показників його компонентів, а також на їхньому зв’язку зі сформованістю професійної ідентичності. Встановлено, що для визначення рівнів сформованості мотивів професійного вибору, професійно-педагогічної мотивації, потреби у професійному саморозвитку використовувалася низка методик. В результаті констатувального експерименту виявлено недостатньо високий рівень їхньої мотивації професійно-педагогічної діяльності; невисоку вираженість установки на ті чи інші внутрішні дії щодо свого «Я»; переважно середні результати за показниками автономність, інформованість, прийняття рішень, самоактуалізації студентів; мораторій (кризу вибору) як домінуючий статус у респондентів при визначенні їхньої професійної ідентичності. З метою активізації професійного самовизначення студентів-майбутніх педагогів в експериментальній групі проведено формувальний експеримент із застосуванням психолого-педагогічного практикуму самовизначення студентів та низку тренінгів. Встановлено, що проведення формувального етапу експерименту позитивно вплинуло на всі показники самовизначення студентів.
4. Проаналізовано зміни у професійному самовизначенні студентів до педагогічної практики і після неї. У ході дослідження було висунуто припущення про вплив педагогічної практики на професійне самовизначення студентів-майбутніх педагогів. З цією метою нами була розроблена анкета самовизначення студентів після педагогічної практики. Зроблено висновок, що за результатами анкетування студенти 4-го курсу надали перевагу педагогічним мотивам (35 %); серед особистісних мотивів домінують мотиви покращення власного іміджу (33 %); серед соціальних – підвищення свого соціального статусу, виконання суспільних запитів і професійних обов’язків (32 %). Порівняння з даними, отриманими до проведення педагогічної практики, зафіксувало зменшення у студентів ролі соціальних та особистісних мотивів і збільшення значення педагогічних, що свідчить про важливість практики у набутті студентами педагогічних знань і навичок. Зауважено, що жоден із студентів після педагогічної практики не змінив свого бажання продовжити навчання і не виказав помилковості у виборі майбутньої професії.
5. Окреслено шляхи вдосконалення педагогічної практики з метою оптимізації самовизначення студентів-майбутніх педагогів. Встановлено, що воно передбачає збільшення тривалості практики підготовки майбутніх учителів під патронатом досвідчених наставників; посилення зв’язків між вищою й середньою школами і роботодавцями у процесі проходження практики; активізацію виробничої практики і зарахування її результатів під час державної атестації випускників; запровадження проходження практики студентами бакалаврату в одному освітньому закладі тощо. Зауважено, що ефективним напрямком удосконалення педагогічної практики студентів-майбутніх учителів вбачається також вивчення та запозичення досвіду організації педагогічної практики у зарубіжжі.
