Зразок роботи
ВСТУП
В умовах розбудови незалежної Української держави і формування національної самосвідомості народу важливого значення набуває відродження нашої духовності. Сучасна школа покликана сприяти відтворенню і утвердженню духовної культури, виховувати духовне багатство покоління. У попередні десятиліття у музичному вихованні часто домінували однобічність, поверховість, втрачався комплексний підхід до формування цілісної особистості, зокрема засобами українського фольклору. Педагогів спрямовували розглядати фольклор в основному лише як одне з джерел пізнання соціальної боротьби народу в минулому. Насправді ж фольклор є невичерпним джерелом пізнання історії рідного народу, скарбницею його духовності, національного характеру і світогляду, важливим засобом народної педагогіки, комплексного впливу на підростаючі покоління.
У фольклорних творах відображені всі етапи формування у підростаючих поколінь нашого народу національної свідомості і самосвідомості, патріотизму, глибоких гуманних якостей. У цей не легкий час для сьогочасного суспільства, саме на формування цих якостей потрібно звернути увагу. Національні ідеї та цінності розвивалися віками і у високохудожній формі фіксувалися в численних жанрах і засобах усної народної творчості.
Фольклор – це своєрідний «підручник життя», оскільки в ньому сконцентрована і народна мудрість і житейська філософія, і мораль, і засіб виховання найкращих людських якостей. Усна народна творчість тисячоліттями була чи не єдиним засобом узагальнення життєвого досвіду народу, втіленням народної мудрості, народного світогляду, народних ідеалів. У фольклорі знайшли відображення не лише естетичні й етичні ідеали народу, а його історія, філософія, психологія, дидактика – тобто все, чим він жив, що хотів передати наступним поколінням [2.c.9].
Фольклор можна порівняти з музикою. Музика - основа естетично-моральної культури так само і фольклор. Фольклор як і музика несе у собі гуманізацію виховання, реалізація якого створює умови для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих; гуманізацію взаємин між вихователями і вихованцями, постановки виховання в центр навчально-виховного процесу, поваги до особистості, розуміння її запитів, інтересів, гідності, довір’я до неї; виховання гуманної особистості – щирої, людяної, доброзичливої, милосердної.
Кожний вид мистецтва відбиває життя в художніх образах за допомогою специфічних засобів виразності. Завдяки специфічним особливостям музика і фольклор взаємодоповнюють одне одного, що доводить доцільність використання фольклору на уроках музики.
У поєднанні з етнографічними, календарно-обрядовими традиціями, звичаями фольклорні твори відображають самобутню систему духовності і практично-дійового досвіду народного життя. У казках, піснях, думах, баладах та інших жанрах фольклору, художньо відображені зразки, еталони національних духовних цінностей, самобутність української психології, які майже неможливо піддати математичним вимірам, статистичній обробці.
Для кожної дитини фольклор рідного народу - це висока і єдина школа національного світосприймання, яка починається з колискових пысень у перші місяці її життя, і згодом, сприяє усвідомленню нею себе як представника своєї нації. Це специфічна духовна школа, засоби впливу якої на емоції, почуття, розум дитини є незамінними. Фольклорні образи, ідеї, символи, відображені в них моральні згустки відіграють величезну роль у пробудженні і розвитку національної свідомості і самосвідомості [9, с.786.].
Першим з видатних педагогів минулого в Україні, хто осягнув сутність виховання та народної педагогічної мудрості і сказав про неї своє вагоме слово, був філософ-просвітитель і поет-гуманіст другої половини XVII ст. Г.С. Сковорода, який відмітив особливу виховну силу народної творчості у вихованні дітей. Ідеями моральності, народності проникнуті його вірші, пісні, байки, діалоги, трактати і притчі.
В кінці XVІІІ ст. глибокі знання духовної культури українського народу дали можливість письменнику І.П. Котляревському на сторінках своїх творів висвітлити ряд важливих положень моральності. І.П. Котляревський сам брав участь у народних зібраннях і розвагах, записував фольклорні твори, вивчав побут, звичаї, обряди, повір'я, перекази українців і з цієї школи виніс він глибокі знання українського народу.
В нерозривній єдності з народною мудрістю, вираженою в фольклорі, вбачав своє життя, діяльність вчений-педагог, письменник й історик А.В. Духнович. Він першим широко представив український фольклор у створених ним шкільних підручниках, букварях, книгах і календарях для народного читання. На думку Духновича, впливовим засобом у вихованні молоді в дусі народності має бути також народна пісня, що пробуджує і розвиває любов до рідкого краю.
Важливе значення у вихованні підростаючого покоління засобами фольклору має трактування народної творчості великим українським генієм, поетом Т.Г. Шевченком. Досить важливе значення фольклору в моральному становленні дітей Т.Г. Шевченко переконливо розкрив на прикладі свого особистого життя.
К.Д. Ушинський рекомендував знайомити дітей з фольклорними творами, оскільки вони допомагають пізнавати ту чи іншу грань народного життя, є джерелом моральності. Він високо цінував роль народних приказок у вихованні підростаючого покоління, відмічав, що в них, як у дзеркалі, відобразились усі сторони життя народу: домашня, сімейна, польова, лісова, суспільна його потреба звички, його погляд на природу, на людей, на значення всіх явищ життя [19, с.128].
Дитина, пізнаючи світ, бачить його в яскравих образах, відчуває гармонію звуків і фарб. Великого значення вихованню дітей через сприймання музики надав видатний український педагог-гуманіст В.О.Сухомлинський. Він вважав музику основою духовного формування особистості дитини: “Культура виховного процесу в школі багато в чому визначається тим, наскільки насичене шкільне життя духом музики. Як гімнастика випрямляє тіло, так музика випрямляє душу людини”. На думку Сухомлинського, “саме музика є найчудодійнішим, найтоншим засобом залучення до добра, краси, людяності”. Якщо в ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо в звуках дитина відчуває багатогранні відтінки людських почуттів, вона піднімається на такий щабель культури, якого не можна досягти ніякими іншими засобами [17, с.203].
Майже у кожного з відомих українських діячів, мислителів, педагогів, поетів можна знайти, принаймі, вислови про роль українського фольклору на становлення особистості. Наприклад, Олександр Довженко говорив «Українська пісня — це геніальна поетична біографія українського народу». Також, дуже переконливо звучать слова відомого поета, прозаїка і драматурга Івана Драча «А пісня — це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша. Чим глибша пісня, тим ясніш душа». Адам Міцкевич стверджував, що « Народна пісня — духовне обличчя нації» .
Фольклор слід вивчати не як сукупність його видів і жанрів, а як саме життя народу від найдавніших часів до сьогодення, як цілісний духовний, матеріальний та практичний світ людини.
Все згадане вище обумовлює актуальність та необхідність використання музичного фольклору на уроках музики в початкових класах. Адже музика є складовою частиною народної творчості, тому повноцінне сприймання пісенних жанрів неможливе без їх зв’язку з іншими видами фольклору.
Об’єкт дослідження - уроки музики в початковій школі.
Предмет дослідження - використання українського фольклору на уроках музики в початковій школі.
Мета дослідження - розкрити педагогічне значення дитячого фольклору, а також показати роль фольклору у музично-творчому розвиткові дітей.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання:
1. Розглянути український фольклор як засіб морально-естетичного виховання;
2. Дослідити використання фольклору на уроках музики в початкових класах;
3. Проаналізувати методичні рекомендації щодо ознайомлення дітей з давніми календарними обрядами.
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація, спостереження, бесіда.
Магістр