Зразок роботи
«Виховує, – писав А. С. Макаренко, – все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше – люди. З них на першому місці – батьки і педагоги. З усім складним світом навколишньої дійсності дитина входить у незліченні стосунки, кожен з яких неминуче розвивається, переплітається з іншими стосунками, ускладнюється фізичним і моральним зростанням самої дитини» [1, с.238].
Процес виховання – це система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості[ 2, с.23]
Специфіка цього процесу полягає передусім у його цілеспрямованості. Наявність конкретної мети робить його систематичним і послідовним, не допускає випадковості, епізодичності, хаотичності у проведенні виховних заходів.
Справжнє виховання за своєю сутністю є глибоко націо¬нальним. «Національне виховання, — писала укра¬їнський педагог Софія Русова (1856—1940), — забезпечує кожній нації найширшу демократизацію освіти, коли її творчі сили не будуть покалічені, а значить, дадуть нові оригінальні, самобутні скарби задля вселюдного поступу: воно через пошану до свого народу виховує в дітях поша¬ну до інших народів...» [3, с.13].
Народне виховання найбільш відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українців так і представників інших народів, що проживають в Україні. Важливу роль у вихованні мають засоби, методи, прийоми, і форми виховання.
Цілі, завдання і засоби народного виховання відображені у фольклорі (казках, легендах, прислів'ях, приказках, піснях), а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах, традиціях трудового й сімейного виховання.
Народна педагогіка – галузь емпіричних знань і народного досвіду, які виражаються в панівних у народі поглядах на мету й завдання виховання, в сукупності народних засобів, умінь та навичок виховання та навчання [2, с.115].
Актуальність проблеми дослідження. Досі глибоко не досліджені вузлові проблеми народної педагогіки як головного осередку виховання. Тому актуальність проблеми дослідження полягає в тому, що ще донедавна в науковій педагогіці про народні виховні традиції майже не згадувалось, хоч вони в етнізації дітей та молоді мають величезне значення.
Аналіз літературних джерел свідчить, що в науковців відсутні єдині погляди на використання методів заохочення і покарання у вихованні дітей. Є підстави констатувати наявність певної суперечності між потребою формування особистості дитини через її спілкування з іншими людьми і недостатньою розробленістю засобів позитивного впливу оточуючого середовища на цей природний процес; наявністю в батьків певних труднощів у використанні методів виховного впливу на формування моральних якостей у своїх дітей.
Отже, соціальна значущість і практична необхідність культури взаємин батьків і дітей у сім’ї, а також основні суперечності у формуванні культури взаємин у мікро – і макросередовищі дитини, недостатне теоретичне і методичне висвітлення проблеми використання народних методів заохочення і покарання визначили вибір теми курсової роботи.
Практичне значення: дане дослідження може бути використане у роботі вчителів з батьками. Результати проведених досліджень можуть бути використані як базис для подальшої дослідницької роботи з даної проблеми, а також може використовуватися студентами при підготовці рефератів та самостійних робіт як теоретичне підґрунтя.
Теоретичні основи: вплив внутрішньосімейних взаємин на формування дитячої особистості розкрито в працях О.Вишневського, М.Володкевича, О.Духновича, В.Кравця, А.Макаренка, М.Стельмаховича, В.Сухомлинського; сутність закономірності взаємодії батьків і дітей у сучасних умовах стали предметом наукових пошуків Т.Алєксєєнко, О.Докукіної, К.Журби, Т.Кравченко, Л.Повалій, В.Пустового, О.Хромової, які розкривають проблему міжособистісних взаємин батьків, родини, сім’ї, громадськості і дітей, що характеризується гуманістичною спрямованістю – чуйністю, взаєморозумінням, взаємодопомогою батьків і дітей, взаємовідносинами дитини з іншими людьми[4, с.48].
Значну пізнавальну цінність у справі вивчення народної педагогіки мають праці українського педагога М. Г. Стельмаховича. Особливе велике значення для науки мала праця науковця «Народна педагогіка» (1985), побудована на засадах педагогічної мудрості рідного народу [5, с.67].
Велике значення для розвитку української народної педагогіки, особливо в окресленні її методологічних засад, має фундаментальна двотомна праця «Украинский народ в его прошлом и настоящем» , створена з участю таких видатних вчених, як Ф.Вовк, М.Грушевський, М.Ковалевський, Ф.Корш, А.Кримський, М.Туган-Барановський, О.Шахматов та ін.
Об’єкт дослідження – заохочення і покарання в народній педагогіці.
Предмет дослідження: можливості використання методів покарання і заохочення в вихованні дітей.
Мета дослідження: визначити умови використання методів заохочення і покарання в народній педагогіці та їх зміст.
Завдання дослідження:
1.Розглянути історію та сутність проблеми заохочення і покарання у вихованні підростаючого покоління.
2.Розглянути зміст родинно - народної педагогіки, прийоми та методи заохочень і покарань у вихованні дітей їх застосування.
3. Розглянути методи та форми заохочення і покарання.
4. .Визначення умов ефективності використання народних методів
заохочення і покарання у вихованні дітей на сучасному етапі.
5. Дати поради батькам.
Методи дослідження:
• теоретичні: аналіз психолого – педагогічної, методичної літератури з обраної теми, вивчення та узагальнення досвіду з проблем виховання дитини, змісту виховних заходів і прийомів виховання;
• емпіричні: спостереження, бесіди, анкетування батьків та дітей.
Магістр