Зразок роботи
1.1. Зміст та структура соціально – педагогічної діяльності
Соціально - педагогічна діяльність є різновидом професійної діяльності - спеціально організованої та регламентованої діяльності фахівців, яка спрямована на досягнення суспільно важливого результату. Тому її зміст і структура як вид професійної діяльності, з одного боку, повинна відповідати філософським та психологічним трактуванням діяльності, а з другого, виражати соціальний аспект цієї діяльності, що визначається соціальним замовленням, соціальними проблемами, соціокультурними особливостями середовища, та знаходить своє відображення у соціальній політиці держави.
Відомий український теоретик у галузі соціальної педагогіки А.Й. Капська зазначає, що соціально - педагогічна діяльність полягає у наданні допомоги людині, сім'ї, групі осіб, котрі попадають у складну ситуацію, шляхом матеріально - фінансової, морально - правової, психолого - педагогічної підтримки, одночасно визначає мету соціально - педагогічної діяльності, яка полягає у сприянні людям успішно вирішувати їхні проблеми. ( 3. С. 47 ).
Так, І.Д. Звєрєва зазначає, що коли застосовують поняття соціально - педагогічна діяльність, то мають на увазі педагогічну діяльність за умови дефіцитів, які впливають на спосіб життя дитини, дорослого, їхню поведінку. В узагальненому вигляді соціальні дефіцити можна поділити на дві групи: дефіцити умов життя (відсутність сім'ї, батьків, які з різних причин не можуть виконувати свої функції) і дефіцити взаємодії дитини, особистості та суспільства (групи, соціальні інституції). ( 3. С.47)
Інший український науковець Т.Ф. Алєксєєнко також вважає головним у соціально - педагогічній діяльності допомогу особистості. На її думку, таку діяльність можна визначити, як допомогу в позитивній соціалізації особистості, зокрема в інтеграції дитини у суспільство, допомогу в її розвитку, вихованні, освіті, професійному самовизначенні. Її мета полягає у сприянні в адаптації та позитивній соціалізації особистості шляхом допомоги їй у засвоєнні соціальних норм і цінностей; створенні умов для психологічного комфорту і безпеки як дорослого, так і дитини; задоволенні потреб і забезпеченні прав особистості; попередженні негативних явищ у сім'ї, школі, іншому найближчому соціальному оточенні. ( 3. С. 47 )
Відомий російський учений М.А. Галагузова наголошує, що основною відмінністю соціально - педагогічної діяльності від педагогічної є те, що потреба в ній з’являється тоді, коли в індивіда, особистості, групи виникає проблемна ситуація. Педагогічна діяльність має нормативно - програмний характер, а соціально - педагогічна завжди є „адресною”, спрямованою на конкретну дитину та вирішення її індивідуальних проблем шляхом вивчення особистості дитини та навколишнього середовища, пошук засобів, які допоможуть дитині вирішити її проблему.
Базуючись на тому, що діяльність, перш за все, має процесуальний характер, то видається доцільним розглядати допомогу особистості у складній життєвій ситуації як один з різновидів соціально - педагогічної діяльності, що здійснюється у формі соціального обслуговування, тобто соціальної допомоги чи соціальних послуг. ( 3. С.47)
Заслуговує особливої уваги підхід вчених, які вважають, що соціально-педагогічна діяльність полягає у вирішенні завдань соціального виховання. Так, В.О. Сластьонін підкреслює, що призначення соціально - педагогічної діяльності полягає у підвищенні ефективності процесу соціалізації, виховання, розвитку дітей, підлітків, молоді. ( 3. С. 48)
В.М. Шакурова вважає, що соціально - педагогічна діяльність спрямована на вирішення завдань соціального виховання (турбота суспільства про молодше покоління, умови, які створюються суспільством, державними та приватними структурами для фізичного, психічного, соціального розвитку людини) та соціально - педагогічного захисту. (3. С.48)
Заслуговує уваги науковий підхід В.А. Нікітіна, який вказує на безпосередній зв'язок соціально - педагогічної діяльності з процесом соціалізації особистості. На його думку, соціально - педагогічна діяльність полягає в забезпеченні освітньо - виховними засобами спрямованої соціалізації особистості, у передачі індивіду (та освоєнні ним) соціального досвіду людства, набутті чи відновленні соціальної орієнтації, соціального функціонування. (3. С. 48).
Характеризуючи соціально - педагогічну діяльність, відомий російський теоретик соціальної педагогіки В.Г. Бочарова детально розглядає зміст окремих складників цієї дефініції. Вона вважає, що педагогічний складник забезпечує педагогічну місію в системі соціальних стосунків від міжособистісних до загальнонаціональних, місію впливу на педагогічно доцільний розвиток ціннісних стосунків, розглядаючи особистість у конкретному соціумі, суспільстві. Педаго-гічний складник забезпечує компетентну підтримку у вирішенні різних життєвих ситуацій, які виникають у процесі дорослішання людини, розширюючи сферу його соціальних стосунків, своєчасно виправляючи різні відхилення в розвитку, поведінці індивіда, забезпечуючи безпеку особистості.
Розвиваючи це положення, В.Г. Бочарова стверджує, що ця діяльність є інтегративним державно - суспільним механізмом впливу соціальної педагогіки на практику соціальної діяльності та соціальних стосунків шляхом наповнення її змістом, що відповідає як потребам, інтересам конкретного індивіда, групи, так і соціальному замовленню та забезпеченню адекватними (інтегративними, а не односторонніми -з позиції лише певного відомства чи інституту) такому завданню педагогічними технологіями. (3. С.49)
Соціально - педагогічна діяльність, згідно з цим трактуванням, є явищем унікальним за своєю природою: її основу складають загальнолюдські, а значить і соціальні цінності, тому що саме в зближенні особистісної та соціальної значимості цих цінностей полягає сутність стратегії соціальної політики.
Отже, виходячи з теоретичних підходів Т.Ф. Алєксєєнко, І.Д. Звєрєвої, А. Й. Капської, В.А. Нікітіної, соціально - педагогічною можна вважати діяльність, спрямовану на створення сприятливих умов соціалізації, всебічного розвитку особистості, задоволення їі соціокультурних потреб чи відновлення соціально схвалених способів життєдіяльності людини.
Результатом соціально - педагогічної діяльності є формування в особистості певного рівня соціальних якостей, самосвідомості, самовизначення та самоствердження як складників суспільного буття, відповідно до її можливостей та особливостей соціального середовища.
Серед пріоритетних завдань соціально - педагогічної діяльності можна виокремити:
- зміцнення та активізацію адаптаційного потенціалу особистості;
- збереження та покращення фізичного, психічного та соціального здоров'я особистості;
- створення сприятливих умов у мікросоціумі для розвитку здібностей та самореалізації особистості;
- надання соціальної, психологічної, педагогічної підтримки та допомоги особистості;
- попередження та локалізацію негативних впливів на особистість факторів соціального середовища.
Соціально - педагогічна діяльність є різновидом багаточисленних видів професійної діяльності. Кожна професійна діяльність характеризується наявністю специфічних, притаманних лише їй компонентів, має свою певну структуру. Спираючись на надбання психологічних та педагогічних наук, в системі соціально - педагогічної діяльностів першу чергу виділяють її суб'єкт та об'єкт.
Суб'єкти соціально - педагогічної діяльності - це державні, громадські організації, фізичні особи, що реалізують соціальну політику та надають соціальну допомогу різним категоріям дітей та молоді.
Об'єкти соціально - педагогічної діяльності - окремі особи або соціальні групи, які потребують допомоги чи підтримки в процесі їх соціального становлення та розвитку.
Професійна діяльність не є спонтанною чи фрагментарною. Вона спрямована на досягнення певних цілей та результатів, які обумовлюються метою конкретної діяльності. Загальна мета соціально - педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації дітей та молоді. Подальша конкретизація цієї мети відбувається у змісті соціально - педагогічної діяльності, що визначає коло основних професійних завдань стосвно суб'єктів та об'єктів соціально - педагогічної діяльності. На сьогодні її зміст розкривається у процесі соціальної адаптації, профілактики, реабілітації, ресоціалізації та соціально - культурної анімації в певних вікових та соціальних груп.