Зразок роботи
Екологічне виховання молодших школярів засобами проектних технологій
Одним із важливих завдань початкової школи на сучасному етапі є екологічне виховання молодших школярів — психолого-педагогічний процес, спрямований на формування в учнів шанобливого ставлення до природи та екологічної культури в цілому.
Екологічна культура молодшого школяра, на мою думку, охоплює:
— знання про взаємозв’язки в природі та усвідомлення людини як її частини;
— розуміння необхідності берегти навколишнє середовище;
— уміння і навички позитивного впливу на природу;
— розуміння естетичної цінності природи;
— негативне ставлення до дій, що завдають шкоди нашому довкіллю.
Наукові й моральні ідеї бережливого ставлення до природи закладаються і формуються у процесі навчання на уроках, а їх подальший розвиток, розширення і поглиблення удосконалюється в позаурочній діяльності.
Провідну роль в екологічному вихованні молодших школярів відіграють предмети “Природознавство”. Дана дисципліна забезпечує природничонаукову основу для розуміння взаємозв’язків у природі й формування екологічної культури учнів.
Зважаючи на актуальність даної проблеми виникає потреба ретельно вивчити та теоретично обґрунтувати доцільність розгляду питання “Виховання екологічної культури у молодших школярів”. Маючи великий досвід роботи з даного питання хочу поділитися напрацюваннями щодо використання проектних технологій для формування екологічного мислення молодших школярів.
Сучасні масштаби екологічних змін створюють реальну загрозу для життя людей. Забруднення повітря, водоймищ, ерозія ґрунтів і вирубки лісів у багатьох місцях досягли критичного рівня. Екологічна криза вимагає інтенсивного екологічного виховання підростаючого покоління зокрема і впровадження таких форм, які стимулюють практичну діяльність.
Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.
Проектна діяльність в системі екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств, як надзвичайно важливого середовища існування людини.
Основними завданнями проектної діяльності в системі екологічного виховання є нагромадження в учня екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.
Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.
Переконана, що любов до природи слід виховувати з раннього дитинства. «Дітей, що не вміють ще ходити, — писав Г. Ващенко, — треба частіше виносити на свіже повітря, щоб вони могли бачити рідне небо, дерева, квіти, різних тварин. Все це залишається в дитячій душі, осяяне почуттям радості, і покладе основи любові до рідної природи».
Першооснови екологічного мислення закладаються в сім’ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі. Тому працюю у тісному взаємозв’язку із сім’єю . Завдання цієї співпраці — через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв’язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.
На першому етапі ( 1 клас) забезпечую комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров’я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його. Тому наші проекти інформаційні, короткотривалі, інтеграційні. І першоосновою є вивчення предмету “Навколишній світ”, який розглядаю в контексті формування екологічної культури молодших школярів.
На сьогоднішній день (3 клас) акценти у навчанні переміщую з пізнання як самоцілі на розкриття духовних та моральних аспектів, що виражають гуманістичну сутність природничих наук, спрямованих на збереження біосфери, гармонізацію відносин людини і природного середовища, формування ексцентричної свідомості. Розвинуте емоційно-ціннісне ставлення до природи не тільки всебічно збагачує особистість молодшого школяра, а й становить мотиваційний потенціал його діяльності з вивчення природознавства як навчального предмета, тобто знання стають особистісно значущими.
Змістовний аналіз мотиваційної сфери особистості у взаємодії з природою дозволяє виділяти такі її компоненти:
1) естетичні спонуки, що полягають у розумінні та захопленні красою природного середовища, прагненні до сприйняття прекрасного;
2) гуманістичні потреби: виявити добро, співчуття до живого, бажання захистити;
3) утилітарно-економічні мотиви — визнання природи як джерела ресурсів та економічного розвитку суспільства, як середовища існування та об’єкта праці людини;
4) пізнавальні інтереси, що спрямовані на усвідомлення взаємозв’язків у природі, прагнення осягнути закони її розвитку;
5) рекреаційно-оздоровчі мотиви, що виходять із розуміння значення природи для здоров’я, життя людини, бажання зберегти її оптимальні параметри;
6) прагнення до творчої діяльності у природі — до занять малюванням, фотографуванням, написанням художніх творів, благоустроєм середовища (проектування парків, квітників, зелених насаджень тощо).
Початкове навчання, що має на меті формування нового типу екологічної свідомості, повинно закласти передумови глибокого розуміння школярами законів розвитку біосфери, усвідомлення життя як найвищої цінності, розвитку здатності до екологічно виправданої діяльності, заснованої на принципі розумного самообмеження.
У молодших школярів ставлення до навколишньої дійсності формується у сфері почуттів. У процесі чуттєвого сприймання об’єктів природи відбувається «переживання» знань, їх інтеріоризація та усвідомлення. Дитина схильна любити, захищати, пізнавати, насамперед, те, що їй подобається, те, що вона сприймає як красиве. Розвиток естетичних почуттів, розуміння краси природи, її унікальності та неповторності активізує мислення, образну пам’ять, спостережливість та творчу уяву дитини. Естетичні почуття породжують емоційний відгук, співчуття до природних об’єктів, сприяють формуванню гуманного ставлення до світу природи, до самого себе та інших людей.
Психологами виділено умови актуалізації механізмів розвитку екологічної свідомості. До них належать:
1) атрактивність (привабливість) природних об’єктів, їх позитивне сприйняття;
2) індивідуалізованість — взаємодія з конкретним, персоніфікованим природним об’єктом;
3) можливість встановлення паралелізму з людиною («подібний до мене, до людей»).
Оволодіння екологічними знаннями — важливий ланцюг у процесі навчання і виховання дітей. В.Сухомлинський наголошував, що процес пізнання навколишньої дійсності є незамінним емоційним стимулом думки. Для дитини дошкільного й молодшого шкільного віку цей стимул відіграє винятково важливу роль. Результатом екологічного виховання, на мою думку, мають стати розвинене емоційне сприйняття, бажання активно включитись у роботу з охорони й захисту об’єктів природи.
Магістр