Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ МИСТЕЦТВА ЖИВОПИСУ В НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
1.1. Питання теорії естетичного виховання
Естетичне виховання – послідовне формування естетичного ставлення дітей до життя, розвиток сприймання і розуміння прекрасного у мистецтві, природі, взаєминах між людьми, художніх потреб і здатності до художньої творчості.[17, 178]
Будучи спрямованим на формування творчої особистості, здатної адекватно сприймати прекрасне і потворне, наділеної чуттям міри у творенні художніх цінностей, естетичне виховання передбачає розвиток почуттєвої сфери особистості, з якою тісно пов'язаний її моральний світ.
Філософською основою теорії естетичного виховання є естетика, яка своїм предметом має дослідження чуттєвої культури людини.
Естетика — наука про загальні закономірності художнього осво-єння дійсності людиною, суть і форми відображення дійсності й перетворен-ня життя за законами краси.
Складовими цієї науки є дослідження сутності естетич¬ного як вияву ціннісного ставлення людини до дійсності (специфіка, природа, творчий потенціал естетичного), а також основ і результатів художньої діяльності людини (своєрідність, природа художнього таланту, самобутність мистецтва).
У своїх пошуках і відкриттях людина спирається на та¬кі поняття, як прекрасне — довершене за формою і зміс¬том; потворне — антипод прекрасного (виродливе, нице, огидне); досконале — довершене, витончене, сповнене по¬зитивних якостей; гармонія — досконале поєднання всіх елементів; міра — співвідношення кількісних і якісних оз¬нак предмета; цінність — значущість, якої люди надають речам і явищам і яка є основою ставлення до них. Усі ці фе¬номени тісно пов'язані з моральністю, оскільки прекрас¬ним, досконалим, гармонійним є те, що характеризує кра¬су людини, її працю і результати цієї праці, взаємини ін-ших людей. Саме у цих своїх виявах прекрасне становить цінність для людини.
Предметна сфера естетики як науки (природа естетич¬ного, художнього таланту, художньої творчості особистос¬ті) окреслює мету, завдання, зміст естетичного виховання особистості, критерії оцінки її естетичного розвитку.
Естетичний розвиток особистості — процес становлення і вдосконалення естетичної свідомості та естетичної діяльності особистості.
Естетичний розвиток має на меті формування естетичної культури особистості — своєрідного сплаву особистісних якостей, які обумовлюють критерії її оцінюван¬ня прекрасного і потворного, вияв чуття міри у власної творчості. Під впливом суспільних умов, виховання, взає¬модії з прекрасним естетична культура особистості постій¬но змінюється, в одних випадках збагачуючись, сягаючи висот, в інших — збіднюючись, примітивізуючись. Есте¬тичну культуру особистості утворюють такі компоненти:
1. Естетична свідомість — сукупність поглядів, знань, суджень, оцінок, ідей, ідеалів. Її основою є естетичне сприймання — процес відображення сутності пред¬метів і явищ естетичної дійсності, співвідношення сприй¬нятого зі сповідуваними особистістю критеріями.
Естетичне сприймання у процесі осмислення явищ і предметів дійсності трансформується в естетичні погляди — думки, судження, уявлення про прекрасне і потвор¬не, які є основою ставлення до явищ буття загалом і явищ мистецтва зокрема. Спираючись на естетичні погляди, особистість визначає для себе естетичний ідеал — соці¬ально обумовлений взірець досконалості, який є орієнти¬ром в оцінюванні естетичних явищ і власної художньо-творчої діяльності.
2. Естетичні потреби — внутрішня необхідність в осягненні певних естетичних цінностей і розвитку певних умінь. Маючи у своїй основі естетичні почуття — спри¬чинені взаємодією з естетичними цінностями (творіннями природи і людського таланту) емоції людини, естетичні потреби втілюються в естетичних смаках — здатності особистості до індивідуального відбору із сукупності есте¬тичних явищ і предметів тих, які найбільше відповідають її поглядам та ідеалам, породжують позитивні відчуття в процесі сприймання.
Усі ці якості не даються людині від народження, а є ре¬зультатом зовнішніх виховних впливів, самовиховання, художньо-творчої практики.
3. Естетична діяльність (практика) — безперерв¬ний процес формування і реалізації певних творчих умінь, навичок, здібностей, гармонізації себе і світу.