ОРГАНІЗАЦІЙНО - ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПЕДАГОГІКИ ПАРТНЕРСТВА В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ (ID:277540)

ВСТУП За експертними оцінками в концепції реалізаціїдержавної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Новаукраїнська школа" на період до 2029 року наголошується, що найбільшуспішними на ринку праці в найближчій перспективі будуть фахівці, яківміють навчатися впродовж життя, критично мислити, ставити цілі тадосягати їх, працювати в команді, спілкуватися в багатокультурномусередовищі та володіти іншими вміннями[Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.]. Концептуальні засади Нової української школи радять педагогамдолучитися до освоєння двох основних новацій – компетентнісноїпарадигми освіти й педагогіки партнерства. Концепція Нової українськоїшколи базується на якісно новому рівні побудови взаємовідносин міжпедагогами, учнями, їхніми батьками та громадськими організаціями. Проблема співпраці сім'ї і школи у вихованні дітей досить складна і багатоаспектна. Насамперед це стосується структури взаємодії, розподілу обов'язків, ролей, завдань і функцій між усіма учасниками освітнього процесу, вироблення спільних дій. Батьки можуть створюватисвої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній тавиховний процеси [62]. В освітньому процесі вчителі, учні та їх батьки мають бути добровільними та зацікавленими партнерами, рівноправними учасниками, відповідальними за результат. Педагогіка партнерства набуває важливого значення як вектор гуманного та творчого підходу докожного учасника освітнього процесу. Новий зміст освіти щодоспівробітництва педагогів з іншими учасниками освітнього процесу орієнтує вчителів та батьків на особистіснийрозвиток учнів, на поважливе ставлення до дітей. Актуальність зазначеноїпроблеми досить очевидна, оскільки школа має ініціювати новий зміст таформи використання педагогіки партнерства, глибше залучати родини допобудови освітньої траєкторії дитини. Зміст педагогіки партнерства в освітньому просторі розкрито у дослідженнях: Ш.Амонашвілі (особливості гуманної педагогіки); О. Коханової (психологія партнерської взаємодії в освіті); С. Максименка (психологічні проблеми модернізації освіти в Україні); В. Моргуна (педагогіка співпраці, психологія толерантності); Г. Татаринцевої (методологічні підходи до визначення поняття «партнерство»); Н. Шигонської (філософський, психологічний, соціологічний та педагогічний аспекти сутності категорії «професійна взаємодія) та ін. Актуальність теми дослідження визначається тим, що державною політикою в галузі освіти педагогіка партнерства визначається однією з основ школи, заснованій на взаємній повазі до особистості, праві вибору і відповідальності за прийняття рішень [Ошибка! Неизвестный аргумент ключа.].Учитель, учень та батьки мають бути партнерами; школа ініціює глибше залучення родини до побудови індивідуальної освітньої траєкторії дитини. "Нова українська школа – це не тільки компетентнісний підхід до навчання, це і формування цінностей, на основі яких виробляються ставлення до чого-небудь. Треба по-людськи ставитись, поважати людей – усіх. Бо якщо не зміниться ставлення, то й довіри не буде, – наголосив заступник міністра освіти і науки Павло Хобзей, відзначаючи, що для побудови довіри дуже важливо змінити систему зв'язків в українських школах. Наша освіта - дуже вертикальна: директор, завуч, учителі, діти і десь там батьки. Але щоб побудувати довіру, ми маємо будувати горизонтальні зв'язки, партнерство. Щоб вчитель був на рівні учня, щоб вони сиділи разом на килимку та розмовляли. Тоді вибудовуєтьсядовіра, повага до гідності. Саме це закладено в концепцію НУШ [21]. Саме це зумовило вибр теми дослідження – «Організаційно-педагогічні умови реалізації педагогіки партнерства в освітньому процесі початкової школи» Мета дослідження – обґрунтувати організаційно-педагогічні умови ефективної реалізації педагогіки партнерства в освітньому процесі початкової школи. Відповідно до поставленої мети необхідно виконати наступні завдання: • здійснити психолого-педагогічний аналіз проблеми педагогіки партнерства в дослідженнях науковців; • визначити потенційні можливості соціально-педагогічного партнерства школи та сім'ї як засобу підвищення батьківської компетентності. • проаналізувати стан партнерської взаємодії початкової школи з батьківською громадськістю; • визначити та узагальнити організаційні та педагогічні умови реалізації педагогічного партнерства між початковою школою та батьківською громадськістю.