ФОРМУВАННЯ ОСНОВ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ УКРАЇНСЬКИХ РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ (ID:294689)

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ВПЛИВУ УКРАЇНСЬКИХ РОДИННИХ ТРАДИЦІЙ НА ФОРМУВАННЯ ОСНОВ МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ 1.1 Категоріально-понятійний апарат дослідження Проблема морального виховання та формування моральної свідомості особистості дошкільника є однією з найактуальніших проблем сьогодення, включаючи значний інтерес у представників багатьох наук: педагогіки, філософії, психології, соціології та низки інших. Щоб глибше усвідомити формування моральної свідомості як проблему, торкнемося деяких категорій та понять. Розглядаючи моральне виховання загалом, педагоги і психологи характеризують дошкільний вік як найсприятливіший період початкового становлення особистості, адже саме в цей час закладаються основи характеру, вихованості, формуються моральні уявлення, виховуються почуття, удосконалюються вміння і навички, які визначають подальший розвиток. Саме тому, формування моральної свідомості найефективніше з перших років життя дитини. Становлення особистості пов’язане з таким розвитком понятійного мислення і мотиваційної сфери, який дозволяє діяти свідомо, а свідома діяльність передбачає певну особистісну позицію, моральну спрямованість. Тому рівень сформованості особистості характеризується саме моральним показником. Моральне формування дитини найтісніше пов’язане зі становленням її як цілісної особистості. Дошкільний вік є початковим періодом становленням особистості. В цей період відбувається не тільки психічний та фізичний розвиток дитини, а й формування якостей, які роблять її людиною. Основою особистості є її моральний розвиток. Поведінка моральної особистості регулюється системою норм, уявлень, поглядів, оцінок. Така особистість керується загальнолюдськими цінностями, здатна нести відповідальність за свої вчинки перед законом, людьми та власною совістю, а також рахується з інтересами інших людей. Етнопедагогіка керується саме такими вимірами моральності людського буття. В педагогіці моральне виховання розглядається як цілісний процес, спрямований на формування в дітей моральної свідомості, моральних почуттів та моральної поведінки , моральних рис особистості. Це цілеспрямоване формування особистості. Методологічною основою морального виховання є етика - галузь філософії, об'єктом якої є мораль. В етиці вирізняють питання про те, як має поводитися людина (нормативна етика) та теоретичні питання про походження та сутність моралі. Етимологія слова «мораль» сягає глибокої давнини. Воно визначало стосунки взаємної приязні та доброзичливості. Усталена здатність до доброзичливих стосунків - це і є мораль. У перекладі з латинської мови «мораль (moralis - моральний, від mos ( moris ) - звичай, воля, закон, властивість) - система поглядів, уявлень, норм, оцінок, які регулюють поведінку людей; форма суспільної свідомості» [21, с. 436]. Отже, мораль визначилася в суспільстві: 1) як особливий спосіб стосунків між людьми; 2) як засіб характеристики цих стосунків; 3) як мета, на яку люди спрямовують зусилля (творення досконалих моральних відносин). Поняття моралі є складним феноменом і в науковій літературі воно трактується з різних позицій. Філософи трактують мораль як систему поглядів і уявлень, сукупність норм і правил, які визначають поведінку людей, їхні обов’язки стосовно суспільства і одне одного [50, с. 432]. Мораль - це форма суспільної або індивідуальної свідомості, яка інтегрує категорії, принципи, правила, норми, ідеали, які регулюють взаємодію між людьми. І. Кант вважав, що мораль є вченням про те, як людині стати гідною щастя, а не не про те, як зробити себе щасливою. О. Данилевська визначає мораль як «норми і приписи (правила) поведінки в ставленні людей один до одного та до суспільства» [14, с. 15]. Психологи вважають, що мораль – це частина психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивіда спосіб. Мораль формується на основі «психологічних рефлексів», що виробляються внаслідок тривалої дії страху соціального осуду, та неусвідомлюваних механізмів психологічного захисту. У християнстві мораль – це засади налагодження взаємин між людьми у суспільстві, сукупність зразків та норм поведінки . Етнопедагогіка відводить моралі вагому роль у будь-яких людських починаннях та закликає: чини, твори, мрій так, щоб це не було на шкоду іншим, а на користь; стався до інших так, як хочеш, щоб ставилися до тебе[39, с. 124]. Мораль, виконуючи регулятивну функцію у суспільстві, також є засобом соціалізації людей, засвоєння і передачі накопиченого досвіду прийдешнім поколінням. Отже, проаналізувавши наведені визначення поняття «мораль», можна зробити висновок, що спільним є те, що мораль - це норми, а також те, що її ідеєю є прагнення людини бути щасливою в суспільному житті. Дослідниками було виділено такі аспекти моралі: Аффективний, або емоційний компонент - це ті почуття, що супроводжують правильні та неправильні вчинки. Саме вони стимулюють появу морально обумовлених думок та вчинків; Когнітивний компонент - це способи, що дозволяють визначити правильне та неправильне і прийняти рішення про те, як діяти; Поведінковий компонент – свідома моральна поведінка та моральні дії. У моралі втілені ті моральні імперативи та критерії моральності, які визначають моральний розвиток особистості. Т. Поніманська визначає моральний розвиток як рівень засвоєння уявлень про моральні норми, сформованості моральних почуттів і моральної поведінки [41, с. 213]. Вивчення морального розвитку проводиться у руслі трьох основних напрямів. Інтелектуальні аспекти морального розвитку найбільш повно представлені у дослідженнях Ж. Піаже. Згідно них моральний розвиток включає в себе доморальний період та дві фази морального розвитку. Так, в доморальний період дошкільники майже не усвідомлюють моральні правила та не керуються ними. В період гетерономної моралі – у дітей розвивається велика повага до правил. На стадії автономної моралі дошкільники розуміють соціальні правила як такі, які можна піддавати сумніву та знехтувати. Згідно висновків Ж. Піаже, моральний розвиток - це процес адаптації дитини до вимог соціального середовища [11, с. 27]. Другий напрямок бере свій початок від психоаналітичних досліджень З. Фрейда. Так З. Фрейд в своїй теорії морального розвитку визначив, що такі моральні почуття, як гордість, сором, почуття вини, служать детермінантами моральної поведінки і що інтерналізація моральних принципів є вирішальною на шляху до моральної зрілості. З. Фрейд вважав, що в основі поведінки індивіда лежить принцип задоволення власних потреб. Однак існують на шляху повного задоволення обмеження. Саме моральні норми обмежують особистість. Близькою до психоаналізу є динамічна теорія морального розвитку К. Роджерса. Він вважав, що у людині закладені дві базові потреби - у самоактуалізації та у позитивному ставленні до себе інших людей. Потреба у позитивному ставленні до себе зумовлює те, що пред’явлені до дитини моральні норми стають для неї значущими. Саме завдяки інтроекції цих норм у дитини формується внутрішня контролююча «істанція», «цензура» поведінки [11, с. 27]. Третій напрямок розробляється в контексті біхевіористської теорії. Згідно неї, Айзенк вважав, що «моральна свідомість» - це умовний рефлекс, який збуджує у суб’єкта тривогу у відповідь на відповідні типи ситуацій та окремих дій. Саме рефлекторний страх є причиною того, що моральні закони, які є у суспільстві , не залишаються на рівні формальних знань, а регулюють поведінку дитини. За Колбергом кожна стадія морального розвитку репрезентує специфічну спрямованість мислення, або метод суджень про моральні дилеми, а не конкретний тип морального вибору. Саме на погляди Л. Колберга ми будемо спиратися у даному дослідженні. Адже саме він вважає, що формування моральної свідомості відбувається поетапно - від раннього віку і до дорослої особистості. Формування моральних цінностей відбувається паралельно розумовому розвитку. Л. Колберг вважає, що формування моралі носить неочікуваний характер та періодизації не має. Процес морального розвитку уже в дитинстві підкоряється двом типам закономірностей: у ньому відображаються закони емпіричного світу та закони ідеального світу. Реальна та ідеальна сфери, емпірична та надемпірична дійсність в моральному розвитку непомітно перебувають в глибокому зв’язку між собою. Розвиток почуттів та моральних якостей відбувається одночасно з розвитком уявлень особистості про світ, самого себе та інших людей. Саме від батьків в сім’ї засвоюються перші приклади моралі(доброта, любов до праці, порядність, благородство тощо). Таким чином, протягом дошкільного періоду у дитини під впливом батьків та інших дорослих формується спрямованість особистості – система мотивів поведінки. В. С. Мухіна зазначає, що найважливішу роль в становленні моральності у старших дошкільників відіграє здатність до співпідлеглості мотивів поведінки. В умовах правильного виховання у дітей 6 - 7 років розвивається вміння керуватися в своїй поведінці моральними мотивами. Це призводить до становлення моральної спрямованості особистості. В цьому процесі вагому роль відіграють моральні почуття, які в старшому дошкільному віці стають більш багатими за змістом. Разом з тим уміння свідомо керувати своїми почуттями для старших дошкільників є надзвичайно складним, тому потребує постійної уваги вихователя. С. Русова вважала, що «моральним вихованням має бути перейняте все навчання, все життя», а головним у цій роботі є «вироблення характеру»[41, с. 213]. Моральна спрямованість особистості дошкільника значно впливає на подальше життя. Саме тому моральне виховання дітей потребує надзвичайної уваги, щоб уникнути помилок, які важко виправити. Н. Лисенко вважає, що моральний розвиток - це процес якісних змін, який відбувається під вливом соціального оточення, самовиховання та морального виховання [35, с. 200]. Отже, моральний розвиток та моральне виховання пов’язані між собою та перебувають у нерозривному зв’язку, який відбувається через сприймання, усвідомлення, оцінку та перевірку досвідом моральних вимог. Моральне виховання - це цілеспрямована взаємодія дорослого і дитини з метою формування моральних почуттів і якостей, засвоєння моральних норм і правил, розвитку моральних мотивів і навичок поведінки [63, с. 93]. Процес морального виховання спрямований на досягнення ефективності і якості педагогічної діяльності і належного рівня моральної вихованості особистості дитини. «Моральне виховання дітей дошкільного віку – це цілеспрямоване формування особистості»[35, с. 200]. Змістом морального виховання, на думку Н. Лисенко, є «формування у дітей досвіду спілкування з близькими людьми в процесі спільної з ними предметної та ігрової діяльності у повсякденному житті»[35, с. 200]. Він підпорядковується вічним цінностям та актуальним потребам того чи іншого суспільства, тобто загальнолюдські та національні морально-духовні цінності. Загальнолюдські морально-духовні цінності – це набуті попередніми поколіннями незалежно від расової, національної чи релігійної належності морально-духовні надбання, які визначають основу поведінки і життєдіяльності окремої людини або певних спільнот[61, с. 162]. Національні моральні цінності – це історично зумовлені, створені конкретним народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди, які грунтуються на загальнолюдських цінностях[61, с. 162]. Одну із спроб класифікації цінностей українського народу здійснив О. Вишневський у «Кодексі цінностей». Згідно неї, існує п’ять рівнів ціннісних значень: 1)абсолютні, вічні (мудрість, краса, справедливість тощо); 2) національні (почуття національної гідності, патріотизм тощо); 3) громадянські; 4) сімейні; 5) цінності особистого життя[10, с. 12]. І. М. Гоян визначає «цінність» як категорію, що представляє собою взаємообумовлену сукупність значень Красивого, Розумного, Доброго, для людини, соціальної групи, класу, народу, суспільства на конкретному етапі суспільно-історичного розвитку[13, с. 54]. Пріоритетність цінностей повинна враховувати форми життя та діяльності людини: суспільно-політичну сферу, мораль, релігію, правові відносини тощо. Кожний пріоритет ціннісної системи повинен поєднувати в собі модифікацію вищих людських абсолютів та індивідуальну особистісну цінність (самоцінність) [13, с. 59]. На основі цінностей формуються якості особистості, які становлять зміст морального виховання: доброзичливість, милосердя, повага, чесність, гуманізм, патріотизм, честь, справедливість та ін. Засвоюючи вищі людські цінності, особистість може свідомо проявляти моральну активність. В. О. Сухомлинський на основі ідей загальнолюдських моральних цінностей як основи формування моральної свідомості , визначив програму виховання дошкільників: 1. Перевіряй свої вчинки, запитуючи у себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують , було добре. 2.Плати людям за добро. 3. Без праці не можна чесно жити. Навчання - твоя перша праця. 4.Будь добрим і чуйним до людей. 5.Не будь байдужим до зла. Такі своєрідні заповіді звернені до почуттів дитини, яким Сухомлинський надавав великого значення в системі морального виховання: «Почуття - це плоть і кров моральної переконаності, принциповості, сили духу. Ось чому стежка від морального поняття до моральної переконаності, починається з вчинку, з дії, насиченої глибокими почуттями»[56, с. 545]. Моральні норми - це основні правила всякого людського співжиття, вироблені протягом тисячоліть морального розвитку суспільства, є складовою загальнолюдської моралі [37, с. 136]. Моральність людини людини заснована на прийнятті нею моральних норм, які зумовлюють поведінку. Моральні норми виконують регулятивну функцію та утворюють нормативно-ціннісну систему культури суспільства, покликану забезпечити стабільність і стійкість соціальної системи. Моральні цінності є засобом накопичення, збереження та передачі соціального досвіду. Сутність морального виховання полягає у виробленні моральної позиції, ціннісних орієнтацій, інтересів та потреб. Це двосторонній процес взаємодії зовнішніх соціальних факторів та власної активності індивіда. Основні завдання морального виховання, на думку Нелі Лисенко, такі: навчити кожного бути людиною; навчити жити самостійно; підготувати дитину до активної участі у суспільному житті; формувати народний світогляд [35, с. 200]. Головною функцією морального виховання є формування моральної свідомості, моральної поведінки та моральних почуттів. Моральна свідомість індивіда існує в уявленнях, поняттях, переконаннях, ідеалах. Саме формування моральної свідомості є ядром морального виховання. Свідомість - це здатність людини до ідеального відтворення дійсності за допомогою мислення. У моральній свідомості реальне, суще зіставляється із належним, ідеальним. Філософи та психологи розуміють під свідомістю вищий прояв психіки, пов’язаний з відділенням себе від навколишнього середовища та соціальних контактів. У спрощеному розумінні це розум, ясне розуміння чогось, думка, почуття, відчуття чого-небудь. Людське буття – це спосіб діяльного, доцільного ставлення до навколишнього світу. Тому моральність людини залежить від усвідомлення нею сутності своїх дій відповідно до моральних норм в суспільстві [29, с. 173]. Моральна свідомість існує як суспільна та індивідуальна. Суспільна моральна свідомість формується суспільним способом життя, індивідуальна є наслідком виховного впливу суспільства та спеціальних виховних організацій. Саме індивідуальна моральна свідомість є предметом морального виховання. Оскільки моральна свідомість є складовою суспільної свідомості, вона ґрунтується на соціальному бутті та має об’єктивний характер. Зміни та розвиток моральної свідомості обумовлені розвитком соціального буття. Проте моральна свідомість характеризується відносно самостійним розвитком. Моральна свідомість багаторівнева. Вона включає в себе такі рівні: • буденна моральна свідомість – це елементарні норми моральності , що призначені регулювати людське співжиття (не убий, не кради, поважай старших, виховання дітей тощо); • теоретична моральна свідомість – це теорії моралі, які розкривають сутність і зміст етичних категорій та обґрунтовують необхідність певної поведінки; • моральна психологія - це прості норми моральності, що існують в ціннісних орієнтаціях, думках, почуттях народу; • моральна ідеологія - теоретично обґрунтована, практична моральна свідомість, теоретичні висновки етики, визнані правильними й необхідними, якими керуються люди. Моральна самосвідомість – специфічна характеристика людини, соціальної групи, що знаходить свій вираз у виділенні ними себе в моральному бутті, своїй моральній самооцінці. Моральна свідомість індивіда існує в переконаннях, уявленнях, поняттях, ідеалах, оцінках. Засвоєння моральних уявлень та понять здійснюється шляхом застосування таких методів формування моральної свідомості: а) роз'яснення конкретних моральних норм і правил. Роз’яснюючи ці поняття , вихователь повинен доступно для дошкільників розкрити сутність їх та пояснити на прикладах, до чого може призвести ігнорування. Ефективним буде ілюстрування ситуацій кіносюжетами, казковими тощо. б) навіювання моральних норм і правил. Старші дошкільники схильні до високої емоційності та наслідування. Це сприяє ефективності використання даного методу. У несміливих та замкнутих дітей навіювання може дати поштовх вірі у власні сили та збудити активність. Дані методи формування моральної свідомості реалізуються у формі етичних бесід – розмов вихователя з дітьми на моральні теми на занятті та в повсякденному житті. Під час них дошкільники мають змогу усвідомити та осмислити свій моральний досвід. В ході етичних бесід вихователь роз’яснює значення моральних норм та правил поведінки, аналізує вчинки дітей та обговорює з дітьми етичні проблеми. Приводом для етичної бесіди нерідко стають негативні прояви поведінки. Головним завданням стає вироблення оцінки негативного вчинку та бажання уникати його.