Зразок роботи
Характерною тенденцією реформування сучасної освіти в Україні є її спрямованість на підвищення якості освіти, орієнтацію всебічного розвитку особистості та підвищення рівня її освіченості. Важливою складовою загальної освіти кожної людини є природнича освіта. В концепції загальної середньої освіти на 12-річний термін навчання зазначено, що у її зміст слід закласти систему природничих знань, як «необхідну для адекватного світо-сприйняття і уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, опанування науковим стилем мислення, усвідомлення способів діяльності і ціннісних орієнтацій, що дають змогу безпечно жити у високотехнологічно-му суспільстві та цивілізовано взаємодіяти з природним середовищем». При цьому знання розглядаються як елемент культури будь-якої освіченої людини, що є виявом важливої світової тенденції гуманізації освіти в цілому.
На сьогоднішній день вивчення природознавства у початкових класах не обмежується формування у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст цього предмета складає система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки природознавства покликані виховувати у школярів повагу до праці, людей праці, формувати в них певні трудові вміння і навички. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини.
Удосконалення учбово-матеріальної бази загальноосвітньої школи – одна з головних умов підвищення рівня навчально-виховного процесу. Навчальне устаткування стало невід'ємною частиною уроку, так робота з ним для учнів – це джерело нових знань, і засіб для засвоєння, узагальнення, повторення вивченого матеріалу. Щоб підвищити рівень засвоєння матеріалу на уроках природознавства необхідно використовувати різноманітні засоби наочності. Вони, як показала практика, істотно підвищують ефективність навчання.
Роль навчання надзвичайно велика, її підкреслює педагог В. П. Вахтеров. У своїй книзі «Обрані педагогічні твори» він розкриває багато позицій свого предметного методу навчання, у якому підкреслює важливість предметних уроків, екскурсій й уроків на повітрі. Він засуджує ті школи, у яких можна почути тільки голос учителя, де діти не діють самостійно. Його погляди розділяють й інші педагоги, а саме К. Д. Ушинський, В. П. Вахтеров, Т. М. Байбора, А. І. Кузьмінский.
П. І. Підкасистий і М. Л. Портнов у своїй книзі «Мистецтво викладання» наголошують на те, що у використанні наочності потрібно мати почуття міри й не перевантажувати ними урок, тому що це відволікає дитину від процесу навчання й не дає належного ефекту. Ці й інші питання розкривають на сторінках своєї роботи «Методика викладання природознавства» В. П. Горощенко й І. Л. Степанов, які стверджують, що вчитель повинен володіти всіма видами, методами й формами викладання, при цьому вміти їх застосовувати. Правильний вибір і сполучення різних форм наочності дозволяє урізноманітнити хід уроку й підвищити якість навчання. Але останнім часом з'являються два протиріччя: більші вимоги програми й одноманітність використовуваних засобів наочності.
У процесі навчання наочні засоби дуже важливі, тому що під час використання вони забезпечують спільну діяльність різних аналізаторів. Інформація в мозок надходить по різних каналах, тому ефективність навчання істотно підвищується. Вони допомагають краще підготувати дітей до подальшого навчання в школі. З цієї причини набуває неабиякої актуальності дослідження тими застосування цих засобів навчання під час викладання курсу природознавства. Ця проблема широко розглядається в науковій літературі.
Але, нажаль, багато вчителів не обтяжують себе у використанні наочних засобів навчання. Деякі з них просто бояться їх використовувати або не знають, як з ними працювати. Тому вчителі вирішують взагалі з ними не зв'язуватися. У цих випадках дитина погано засвоює матеріал, втрачає інтерес до предмета, і не розвиваються багато властивостей особистості або розвиваються, але на недостатньому рівні для наступного навчання в середній школі. Але існує й інша проблема, коли вчителя занадто захоплюються у використанні наочності. При цьому у дітей загальмовується розвиток абстрактного мислення. Також переобтяження засобами навчання відволікає дітей від пізнання головного в темі, розсіює їхню увагу. Велику кількість засобів можна використати лише тоді, коли явище потрібно розкрити з різних сторін, тому тут виправдане використання безлічі засобів наочності.
Таким чином, актуальність і недостатність вивчення проблеми використання різноманітних засобів навчання на уроках природознавства та об’єктивна необхідність підвищення якості природничих знань учнів початкових класів зумовили вибір теми курсового дослідження: «Методика використаня образотворчих засобів наочності на уроках природознавства в початковій школі».
Мета дослідження: теоретичне обґрунтування та практичне використання методики образотворчих засобів наочності на уроках природознавства в початковій школі. Відповідно до мети визначено завдання дослідження:
- проаналізувати педагогічну та методочну літературу щодо значимості образотворчих засобів наочності на уроках природознавства в початковій школі;
- охарактеризувати образотворчі засоби навчання;
- розробити рекомендації щодо використання образотворчих засобів навчання;
- дослідити ефективність використання образотворчих засобів навчання на уроках природознавства;
- розробити фрагменти та план-конспект уроку природознавства з використанням образотворчих засобів навчання.
Об'єкт дослідження: процес навчання школярів початкових класів на уроках природознавства.
Предмет дослідження: особливості використання образотворчих засобів навчання на уроках природознавства у початковій ланці.
Методи дослідження :
теоретичні: аналіз психологічної, педагогічної та методичної літератури, що дало змогу виявити, узагальнити й систематизувати наукові матеріали з проблеми дослідження;
емпіричні: моделювання навчальних ситуацій для створення умов ефективного використання засобів навчання на уроках природознавства у початковій школі.
Структура курсової роботи: курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (26 найменувань), 9 додатків. Основний зміст курсової роботи викладено на 40 сторінках.
Магістр