Зразок роботи
Актуальність та проблематика теми. Сучасна освіта висуває високі вимоги до гуманітарного рівня підготовки випускників шкіл і набуття ними історичних предметних компетентностей. Компетентність учнів має бути ключовим результатом та здобутком будь-якого навчального процесу незалежно від його змісту й характеру. Зокрема, відповідно до наказів Міністерства освіти і науки України № 52 від 13 січня 2017р. і № 201 від 10 лютого 2017р. — на виконання Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029р. та з метою модернізації навчальних програм для 5–11класів на основі компетентнісного підходу проводиться оновлення програм суспільствознавчих дисциплін. Міністерство освіти і науки України розробило концепцію розвитку громадянської освітив Україні. Формування належного рівня й всебічного обґрунтування потреби розвитку й піднесення специфічних (спеціальних, галузевих) навичок, здібностей та компетентностей можливе лише за умови виняткового й всеосяжного ставлення до еквівалентних форм педагогічних механізмів, у тому числі й аналізі й перспективі покращення якості, впровадження та оцінки спеціальних гуманітарних дисциплін, особливого історичного спрямування.
Крім цього, трансформація історичної освіти є однією з провідних складових модернізації української освітянської справи у відповідності з потребами практики, розвитку сучасної науки, підвищення політичної культури громадян. І цим проблемам нині надається значна увага. Та якщо змістові лінії отримали більш-менш належне обґрунтування, то методичний бік справи все ще лишається занедбаним. Історія викладається так, як і в минулі десятиріччя, що суттєво знижує рівень засвоєння учнями й студентами історичного знання.
Об’єкт дослідження — сукупність атрибутики й параметрів розвитку тенденцій до послуговування спеціальними історичним дисциплінами в рамках уроків історії у загальноосвітніх навчальних закладах.
Предметом поточного дослідження виступають безпосередньо функції й значення спеціальних історичних дисциплін, їхня загальна характеристика та своєрідні нормативні й методологічні аспекти.
Методологічним підґрунтям реферату є передусім сукупність загальнонаукових та спеціальних методів, а саме було використано засади й принципи порівняльно-узагальнюючого, критично-аналітичного, структурно-функціонального, формально-логічного, історично-конструкційного методів та методів логічного узагальнення, екстраполярного зіставлення, емпіричного підсумку й обробки кількісно-якісних результатів абстраговано-формалізованої
визначеності. Комбіноване значення в проекційному дослідженні тематики роботи також мали методи дедуктивної побудови наукових теорій, загального аналізу, порівняння, ототожнення, ізолювання, допущення потенційної здійсненності, аналогії, гіпотези (припущення на основі фактичних даних), синтезу і узагальнення.
Практичне значення реферату полягає в тому, що його конструкційна й систематична теоретична база може бути використана як засіб покращення підготовки занять або педагогічної практики в школі.
Магістр