Зразок роботи
Вступ
Актуальність дослідження. Освітня галузь «Мистецтво» з перших років становлення загальноосвітньої школи займала гідне місце в ряду інших освітніх галузей. «Предмети естетичні: ліплення, малювання, спів і музика аж ніяк не є чимось другорядним, якийсь розкішшю життя. Спів і ритміка повинні бути пов'язані з витонченим слуху. Ритміці і хоровому початку тут має бути надано найважливіше місце як предметів, що розвиває колективні навички, здатність до загальних об'єднаним переживань і дій. Основні види музичної діяльності: спів, слухання музики, рух (ритміка) «
На той час гостро дискутувалося питання про кількість часу, що відводиться на заняття музикою у школі: «Музика має пронизати всю школу, і тому необхідно дати їй не менше трьох годин на тиждень», - такою була думка одного з патріархів російського і радянського піанізму А. Б. Гольденвейзера. Основоположники масового музичної освіти вважали, що це не максимальне, а мінімальна кількість годин, необхідне для повноцінного музичного розвитку дітей.
Отже, вже в той час намітилися основні тенденції серйозного відношення до загального музичній освіті. Вважалося, що:
1. За значущістю і ролі мистецтва у вихованні людини музика як навчальний предмет у школі повинна займати рівне місце з іншими предметами, що становлять ту або іншу область знання.
2. У школі має викладатися не технологічна сторона мистецтва, а творча - «вміння творити і вміння сприймати творчість» (Н. Я. Брюсова).
3. Назва шкільного предмета не формальне питання: за зміною назви завжди стояли зміни у змісті освіти, які змінювали мета, завдання і шляхи їх досягнення.
Таким чином, музика як навчальний предмет, який представляє освітню галузь «Мистецтво», зважаючи на цій своїй особливої природи зобов’язаний мати і свою власну дидактику - художню дидактику, тобто принципи і методи, які розкривають його специфіку, мають докорінно відрізнятися від принципів загальної дидактики. Художня дидактика, або термінологічно рівнозначні їй «художня педагогіка», «педагогіка мистецтва», в порівнянні із загальною педагогікою досить молода галузь науки, що відстоює право мистецтва мати адекватні способи розкриття свого змісту і форм побутування, тобто викладання мистецтва як мистецтва. Притому, що в даний час процес розробки художньої дидактики протікає найбільш інтенсивно, сама ця ідея, як видно з вищесказаного, народилася ще на зорі становлення вітчизняного масового музичної освіти.
Більше того, сьогодні, коли інтеграційні процеси в школі вже призводять до того, що викладання багатьох шкільних предметів не обходиться без мистецтва (тобто навчання спирається не тільки на принципи загальної дидактики, але і на принципи педагогіки мистецтва), спостерігається тенденція здійснювати освіта в єдності принципів і методів викладання основ науки і мистецтва. Ця інноваційна тенденція дозволить забезпечити формування у дітей цілісної картини світу в гармонії абстрактно-логічного та образного мислення.
Розвиток у школярів здатності повноцінно сприймати музику здійснюється за двома тісно пов'язаними між собою напрямами. Перший - це розвиток у широкому плані, коли у дітей формується здатність розуміти роль і місце музики в житті людини, її багатство і різноманітність, а також усвідомлювати і систематизувати музичні враження, що отримані з навколишнього життя. Другий напрям передбачає розвиток музичного сприйняття в цілому і окремих його компонентів як музичної здібності, як психологічного процесу.
Усі види діяльності дітей на уроці об'єднує важливе завдання - формування здатності глибоко сприймати і переживати емоційно-естетичний зміст музики, розуміти її зв'язок із життям, усвідомлювати образність і виразність музичного твору.
Сучасна дитина отримує з навколишнього життя значну кількість музичних вражень, але вона не спроможна самостійно розібратися в них. Тому вона або «пропускає їх повз вуха», сприймаючи лише як звуковий фон, або ж звертає увагу на легку музику, що доволі часто позбавлена змісту, є малохудожньою і не вимагає жодних зусиль для її засвоєння.
Отже, одне із завдань полягає в тому, щоб допомогти дітям орієнтуватися в яскравому і різноманітному світі музики, навчити їх виділяти «крупні» та найбільш значущі ознаки, орієнтири (музичні жанри, форми, тембри інструментів і голосів).
Формування в учнів здатності розуміти музику, розбиратися в ній - найважливіше завдання вчителя музики, яке має реалізовуватись систематично, послідовно і потребує значного часу.
Сприйняття музики являє собою єдність емоційного та свідомого, почуттів і розуму. Тому здатність до свідомого сприйняття музики обов'язково передбачає розвиток музичного мислення дітей. Музичне мислення слід розглядати як один із видів мислення в цілому. Аналізуючи з дітьми музичний твір, учитель навчає їх встановлювати зв'язок між загальним характером музики і засобами виразності, що використані композитором.
Об’єкт дослідження – класична музика як засіб формування музичного смаку школярів.
Предмет дослідження – формування музичних смаків школярів.
Мета дослідження - розглянути процес формування музичного смаку школярів, а також його особливості при використанні класичної музики.
Згідно з метою і предметом дослідження було визначено такі завдання дослідження:
1) розглянути поняття про музичний смак;
2) дослідити процес формування музичного смаку в учнів основної школи;
3) виявити особливості впливу класичної музики на становлення музичного смаку школярів.
Методи дослідження. Для розв’язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, конкретизація.
Теоретична значущість роботи полягає в розкритті процесу формування музичного смаку дітей на матеріалі класичної музики.
Практична цінність дослідження полягає в розробці методичної бази для організації роботи з розвитку музичного смаку дітей на матеріалі класичної музики.
Магістр