Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Просторові уявлення - уявлення, в яких знаходять відображення просторові відношення предметів (величина, форма, місце розташування, рух). Рівень узагальненості і схематизації просторового образу залежить як від самих предметів, як і від завдань діяльності, яка реалізується індивідом і в якій використовуються суспільно вироблені засоби просторового аналізу (малюнки, схеми, карти).
Уявлення про простір складаються в дитини поступово. Основоположним етапом в структурі формування просторових уявлень є сприйняття дитиною власного тіла, яке починається з відчуття м'язів, відчуття від взаємодії тіла із зовнішнім простором, а також від взаємодії дитини з дорослими. У книзі чудового вітчизняного психолога Л.С. Виготського «Мислення і мова» сказано, що «поняття утворюється, коли сформуються відчуття.
Між трьома і чотирма роками у дитини починає складатися уявлення про правом і лівому, тобто формується і дозріває тілесна схема. Завершується процес формування розрізнення дитиною правої і лівої сторін власного тіла приблизно до шести років. Щоб зрозуміти, сформувалися чи у дошкільника уявлення про правом і лівому, визначити впевнено він сприймає схему власного тіла, потрібно попросити показати, де в нього права рука, ліва нога, ліва п'ятка, праве око і інші частини тіла (вухо, щока, лікоть , коліно, плече і т. д.). Нечітко сформовані подання від правих і лівих частинах тіла найчастіше стають причиною розладів писемного мовлення (читання, письма).
Просторові та просторо-часові уявлення є одним із трьох взаємозалежних та взаємодоповнюючих компонентів базової складової розвитку, яка є особливо важливою складовою у загальній структурі
розвитку дитини.
В основі базових передумов в сфері дитячої психології лежать
дослідження школи дитячої нейропсихології А.В. Семенович та школи
по роботі з дітьми з емоційними порушеннями К.С. Лебединської, О.С. Нікольської. Їх дослідження сформували та конкретизували
багаторівневу структуру психічного розвитку і всієї психічної
діяльності, а також зміни (несформованність, деформованність і
пошкодження) цієї структури при різних видах відхилень у розвитку.
Поділ базових складових на три елементи (довільність психічної
активності, просторові та просторово-часові уявлення та базова
афективна регуляція) умовний, але дає можливість оцінити внесок
кожної з них у цілісну психічну діяльність дитини. Особливо очевидний
внесок кожної із цих складових у випадку недостатності або
дефіцитарності кожної з них. Так, при дефіциті просторових і
просторово-часових уявлень на перший план виступають проблеми
формування когнітивної ланки вищих психічних функцій, а в сукупності
з недостатністю довільної регуляції ‒ усієї пізнавальної діяльності в
цілому. У свою чергу, специфіка формування системи базової
афективної регуляції проявляється в дисгармонії або викривленні
емоційно-особистісних особливостей дитини та впливає на розвиток
пізнавальної сфери.
Кожна з базових складових (передумов) психічної діяльності являє
собою досить складну багаторівневу систему, яка планомірно
формується у процесі розвитку дитини, де основним законом подібного
формування і «надбудовування» наступних рівнів є твердження, що
своєчасність і послідовність вирішують все.
Однак слід відмітити, що розвиток самих складових
підпорядкований загальному закону «перекриття стадій «розвитку»,
тобто оволодіння наступним рівнем з одночасним удосконаленням
попереднього.
Внесення в аналіз структури психічного розвитку дитини, її
психічної діяльності в цілому додаткової «макроодиниці» - базових
складових розвитку є подальшим розвитком, конкретизацією
теоретичних положень Л.С. Виготського про перехід «.. . від
фенотипічної до каузально-динамічної точки зору в методиці вивчення й
діагностиці розвитку».
Таким чином, рівень базових складових психічної діяльності
визначається специфікою рівня причин розвитку, а з іншої сторони, ‒
сам є причинним, а надалі й операційно-технологічним для всіх вищих
психічних функцій і сфер діяльності дитини, які й становлять третій,
«верхній», властиво «феноменологічний» рівень.
Формування, розгортання в часі просторових і просторово-часових
уявлень дитини тісно пов’язане з руховою активністю, її
функціональною організацією. Рух дитини нерозривно пов'язаний з
розвитком просторових і просторово-часових уявлень як однієї з
передумови й складової психічної діяльності, яка, «переплітаючись» з
формуванням довільної рухової активності, є найбільш важливим
показником розвитку дитини в самому ранньому віці.
У дослідженнях дитячої нейропсихології А.В.Семенович, інших
дослідників доводиться, що просторово-часова організація діяльності
дитини, розвиток просторового орієнтування й просторово-часових
уявлень в онтогенезі лежить в основі не тільки подальшого формування
вищих психічних функцій, але й емоційному життя дитини. Також
підтверджують це твердження багаторічні дослідження Н.Я. Семаго.
М.М. Семаго.
Подібна система, як одна зі складових психічної діяльності, так само
починає своє формування в ранньому віці, і рівні, «надбудовуючись»
один над іншим, «проростають» переважно в сфері когнітивного
інтелекту (у той же час зберігаючи найтісніший зв'язок і з афективно-емоційною сферою).
Недостатність сформованості просторових, просторово-часових і квазіпросторових уявлень, як показують дослідження Н.Я. Семаго, М.М. Семаго, прямо впливає на рівень актуального інтелектуального розвитку дитини, феноменологічно проявляється в порушеннях графічної діяльності, читанні, письмі, оволодінні математичними операціями, різними видами мислення, (особливо абстрактно-логічного), які є складовими всіх інтелектуальних операцій.
Формування просторового орієнтування нерозривно пов'язано з розвитком мислення й мови. Істотні зміни в сприйнятті простору у дошкільника спостерігаються з появою в його словнику слів, що позначають місце, напрямок і просторове розташування предметів. З появою в активному словнику дошкільника слів: вліво, вправо, вперед, назад, близько, далеко сприйняття простору піднімається на новий, якісно вищий рівень - розширюються і поглиблюються просторові уявлення. Саме тому тема даного дослідження є актуальною.
Об'єкт дослідження: процес формування просторових уявлень у дітей раннього віку засобами дидактичних ігор.
Предмет дослідження: процес формування просторових уявлень у дітей раннього віку.
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати і практично дослідити особливості процесу формування просторових уявлень у дітей раннього віку.
Завдання дослідження:
1. Проаналізувати психолого-педагогічні засади формування просторових уявлень у дітей раннього віку засобами дидактичних ігор.
2. Визначити методи та прийоми діагностики рівня сформованості просторових уявлень у дітей раннього віку.
3. Обґрунтувати організаційно-педагогічні умови формування просторових уявлень у дітей раннього віку засобами дидактичних ігор.
4. Розкрити роль педагога в організації різних видів дидактичних ігор у процесі формування просторових уявлень у дітей раннього віку.
Методи дослідження: теоретичні: аналіз і синтез,індукція, дедукція, порівняння, класифікація; емпіричні: спостереження, бесіди, аналіз творчих робіт дітей; методи обробки та інтерпретація результатів дослідження.