Зразок роботи
Формування не тільки пізнавальних, але і професійних мотивів та інтересів, виховання системного мислення фахівця, навчання колективній розумовій та практичній роботі, формування соціальних умінь та навичко взаємодії і спілкування, індивідуального та колективного прийняття рішень, виховання відповідального ставлення до справи, соціальних установок та цінностей як колективу, так і суспільства важко досягаються під час традиційного навчання, проте ефективно вирішуються шляхом застосування форм навчання активного.
У роботі досліджено можливості активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти під час проведення лекційних та семінарських занять.
Перший розділ роботи розглядає питання відокремлення понять «форми організації освітнього процесу», «форми навчання» та «види форм організації освітнього процесу».
Зокрема, з’ясовано, що основними формами здійснення у закладах вищої освіти освітнього процесу є начальні заняття, самостійну роботу, практичну підготовку та контрольні заходи. Разом із цим, право закладів іншої освіти встановлювати інші форми здійснення освітнього процесу на практиці реалізується окремими закладами вищої освіти шляхом комбінування основних форм.
Виокремлено із практичної точки зору класифікацію видів форм організації освітнього процесу залежно від мети такої форми організації:
Надано характеристику лекції як основної організаційної форми проведення навчального зайняття, логічно вивершеного, науково обґрунтованого і систематизованого викладу певного наукового або науково-методичного матеріалу, ілюстрованого за потреби засобами наочного та демонстрацією результатів досліджень, досліджено класифікацію лекцій за метою та досліджено структуру лекції.
Також, подано характеристику семінарського заняття як виду навчального заняття, за якого викладач має організувати наукову чи практичну дискусію щодо попередньо визначених тем, наданих на поглиблення шляхом самостійної роботи здобувачів вищої освіти, досліджено дидактичні цілі, завдання, класифікацію та структуру семінарського заняття.
У другому розділі досліджено дидактичні рекомендації стосовно активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти під час проведення лекційних та семінарських занять.
Запропоновано використовувати під час лекційних занять проблемний, діалогічний методи, методи наочності та пошуку помилок, метод запитань та відповідей, застосовувати лекцію-бесіду чи діалог із авдиторією, а відтак і проблемну лекцію, бінарну лекцію або лекцію-дискурс, лекцію-вдвох, лекцію-ділову гру, лекцію-візуалізацію, лекцію із запланованими помилками, лекцію-пресконференцію.
Виокремлено прийоми активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти під час лекційних занять, зокрема, апеляція по особистого досвіду (приведення фактів з практичної діяльності), співпереживання, парадоксальна ситуація, критичного оцінювання, «зараження сміхом», риторичних питань, творчої атмосфери та піднесеного настрою, логічних пауз, зв’язку минулого та сучасного, емоційного впливу, «інтригуючого початку», створення утруднень та проблемних ситуацій, контрастного зіставлення точок зору, активізації фантазії та уяви, використання наочності.
Стосовно семінарських занять, запропоновано розглядати семінарські заняття не з точки зору їх традиційного поділу, а вводячи нові види таких занять з метою більшої активізації пізнавальної діяльності здобувачів вищої освіти під час їх проведення, а відтак проводити семінари-розгорнуті бесіди, семінари-доповіді, у тому числі із застосуванням системи опонування, обговорення реферативних чи наукових або творчих робіт здобувачів, коментоване читання, семінари-розв’язання задач, семінари-пресконференції та семінари-«мозкові штурми».
Магістр