Зразок роботи
У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що одним з головних завдань дошкільної освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання в школі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей дошкільного віку із порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку в умовах ЗДО, своєчасною мовленнєвою підготовкою дітей до школи і формуванням мисленнєво-пізнавальної діяльності, поведінки та особистості дитини в цілому. Від рівня сформованості мовлення дитини, зокрема, фонетико-фонематичної й лексико-граматичної сторін, залежить рівень опанування навчальною діяльністю, формування мовленнєвої компетентності дитини. У зв’язку з цим, формування усного мовлення дітей дошкільного віку у психологічній і педагогічній літературі розглядається в числі найважливіших завдань.
За допомогою мовлення, слів дитина позначає лише те, що доступно її розумінню. У зв’язку із цим у словнику дитини рано з’являються слова конкретного значення, пізніше – слова узагальнюючого характеру.
Розвиток граматичної сторони мовлення досліджували О.М. Гвоздєв, А.М. Шахнарович, Д.Б. Ельконін та ін.. Освоєння навколишнього світу дитиною відбувається в процесі немовленнєвої й мовленнєвої діяльності при безпосередній взаємодії з реальними об`єктами і явищами, а також через спілкування з дорослими.
У дослідженнях Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, С.Л. Рубінштейна доведено, що основне значення в розвитку мовлення та оволодінні значень слів грає не пам'ять, а мислення, мовлення є мовленнєвою діяльністю.
У психологічній і психолінгвістичній літературі підкреслюється, що передумови розвитку мовлення визначаються двома процесами. Одним із цих процесів є немовленнєва предметна діяльність самої дитини, тобто розширення зв’язків з навколишнім світом, через конкретне, почуттєве сприйняття світу.
Другим найважливішим фактором розвитку мовлення, у тому числі й збагачення словника, виступає моленнєва діяльність дорослих і їх спілкування з дитиною. Під лексико-граматичної стороною мови розуміють словник і граматично правильне його використання. Дитина віком шести років повинна мати мовленнєвий розвиток, зокрема лексико-граматичну сторону мовлення. Базовий компонент мовленнєвого розвитку знань, умінь і навичок дитини, є комплексною характеристикою мовленнєвої поведінки дитини, як аспекту діяльності, що виявляється в загальній культурі мовленнєвого спілкування.
Оскільки, мовлення є одним із найскладніших вищих психічних функцій людини, то достатній рівень розвитку мовлення дитини не тільки забезпечує її спілкування з людьми, а є основою її повноцінного психічного розвитку. Рівень сформованості лексико-граматичної сторони мовлення дитини визначає рівень опанування навчальною діяльністю, уміннями і навичками відповідно до програмних вимог. Якщо дитина має порушення процесу формулювання виразу, не виконує в повному обсязі мисленнєво-пізнавальну функцію, то це негативно позначається на оволодінні читанням і письмом у початковій школі.
Активізація пізнавальної діяльності дітей дошкільного віку забезпечується шляхом використання в освітньому процесі асоціативних карт. Робота з асоціативними картами спонукає дошкільників до творчого мислення, розвиває такі процеси, як уява, мислення, увага, мовлення, міркування.
Магістр