Зразок роботи
1.3 Розвиток дитячого колективу
Теорія колективу детально розроблена видатним представником вітчизняної педагогіки А.С Макаренко. Він сформував закон життя колективу: рух – форма життя колективу, зупинка – форма його смерті; визначив принципи розвитку колективу (гласності, відповідальної залежності, перспективних ліній, паралельної дії); розробив детальну технологію формування колективу. Поступово його концепція сформувалася у дослідженнях 60-70 років як теорія стадій розвитку дитячого колективу.
Сучасна теорія розвитку колективу є своєрідним дороговказом для класного керівника, який працює з учнями від четвертого – п’ятого класу до одинадцятого. Нижче падаємо її у стислому вигляді.
Перша стадія – створення колективу учнів. Знайомство класного керівника з дітьми, що переходить у систематичне, глибоке вивчення їх. Ознайомлення учнів з єдиними ворогами, правилами внутрішнього порядку та режимом дня школи. Вправи, ігрові елементи(заохочення, змагання) для закріплення цих вимог. Формування органів самоврядування: обрання старости класу, призначення та обирання активістів на всі посади. Вироблення в обраних активістів початкових організаторських навичок: хоча б прийняття участі в театральній школі на базі навчального закладу.
На цьому етапі є єдиним виразником громадських вимог. Здебільшого вимоги учня до себе ще не усвідомлені. Проте серед дітей виділяються найактивніші. Наприкінці стадії, яка орієнтовно триває навчальну чверть, створюється певний авторитет активістів серед учнів класу.
Друга стадія – поширення впливу активу на весь колектив. Актив не тільки підтримує вимоги педагога, а й сам ставить їх перед членами колективу, керуючись своїми поняттями те, що приносить користь, а що – шкоду інтересам колективу. Якщо активісти правильно розуміють потреби колективу, то вони стають надійними помічниками педагога.
Через актив класний керівник висуває дальші перспективи діяльності колективу (у навчанні, спорті, іграх тощо) і одночасно зміцнює їх авторитет у середовищі школярів, частково передає їм свої функції з питань організації дітей: організацію прибирання шкільної кімнати, спільне харчування у їдальні, підготовка до свят тощо. Поступово залучає до громадського життя пасивних учнів, допомагає їм у розвитку ініціативи та самодіяльності.
Шкільні органи самоврядування, уникаючи формалізму, обговорюють звіти класних самоврядовців, пропонуют їм нові, оригінальні та ініціативні форми роботи. Здійснюється передача шкільних традицій школи: шкільні свята (наприклад, новорічні ялинки, дня птахів, виставки квітів та інші). Клас злучається до єдиної системи чергувань і самообслуговування в школі.
Розвиток колективу на цій стації пов'язаний з подоланням протиріч: між колективом і окремими учнями, які випереджують у своєму розвиткові вимоги колективу або, навпаки, відстають від них; між загальними та індивідуальними перспективами; між нормами поведінки колективу і нормами, які стихійно складаються в класі; між окремими групами учнів з різними ціннісними орієнтаціями та інші. Тому в розвиток колективу неминучі стрибки, зупинки, рух назад.
Друга стадія може тривати один-півтора року, що залежить від того, наскільки колектив став суб’єктом виховання, чи можна його цілеспрямовано використовувати з метою індивідуального розвитку кожного учня.
Третя стація – вирішальний вплив громадської думки, більшості. Усвідомлення громадської думки в колективі всіма учнями. Активізація кожної особистості, розвиток у неї внутрішніх стимулів свідомого ставлення до навчання, поведінки, праці та інших шкільних обов’язків. Взаємозаміна активістів у різних ролях у класі, створення загальної системи передачі функцій і досвіду. Надання прав колективу самостійно, без втручання класного керівника розв’язувати питання про заохочення і стягнення, планування своєї роботи та інші.
Магістр