ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ ДЛЯ УЧНІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ (ID:930546)

ВСТУП Актуальність дослідження. На сучасному етапі розвитку світової спільноти, становленні та розбудові держави Україна, важливо є динаміка інтеграції та глобалізації різноманітних поглядів та точок зору на розвиток особистості в контексті формування необхідних освітніх компетенцій у підростаючого покоління. Дослідження наукових концепцій та складових онтогенезу дозволяє стверджувати що єдність «внутрішніх» (спадковість, індивідуальні психологічні особливості особистості) та «зовнішніх» (соціальне оточення, умови життя, спілкування) чинників зумовлює успішність розвитку дитини та формування актуалізованої самосвідомості, власного «Я». Проте, за певних умов (проблеми під час вагітності, пологів, травми, хвороби тощо) може вдібуватися негативний вплив на розвиток особистості, порушуючи сталий процес формування психіки, когнітивної, емоційно-вольової, інтелектуальної сфер особистості. За даними статистики, за роки незалежності України було й залишається актуальним питання реалізації освітньої діяльності для дітей с особливими освітніми потребеми: близько 25-35% дітей (за наявними даними) потребують особливого підходу, індивідуального маршруту, допомоги асистента тощо. Найбільш поширеними проблемами дітей є: дитячий церебральний параліч, порушення зору/слуху, затримка психічного розвитку, затримка психо-мовленнєвого розвитку, аутизм та інші суміжні проблеми. Водночас одним з основних напрямів реалізації системи освіти є формування мовленнєвої компетентності дитини: здатності правильно та грамотно спілкуватися як державною мовою так і іноземними мовами, що дає змогу розуміти традиції, культуру інтегрувати знання в системі освітнього простору. Вищезазначені дані щодо поширеності проблеми інклюзії та вивчення мов (зокрема іноземних) розкривають актуальність досліджуваної проблематики: «Особливості навчання іноземних мов для учнів з особливими освітніми потребами». Проблематика дослідження. З аналізу реалізації Закону України «Про освіту» [12], встановлюється, що законодавцем передбачено, що «особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки у освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту». Проте, вбачається, що відсутні конкретні програми, реформи у різних напрямках охоплення проблеми навчання дітей з ООП (відповідно до особливостей порушення). Невід’ємною частиною становлення Нової української школи є інклюзивний складник, який формує нову філософію суспільства, засновану на розумінні різноманітності та рівності всіх. Залучення до навчання та всебічна підтримка дітей з особливими освітніми потребами повинні відбуватися на всіх ступенях здобуття повної середньої освіти, а особливо в початковій школі. Розробленість проблематики та позиція дослідників. Теоретичною базою досвіду є положення та рекомендації провідних психологів i методистів викладання іноземних мов в аспекті розуміння особливих освітніх потреб дитини, які були сформульовані: І. Бочковською, С. Гайдукевич, Г. Єфремовою, О. Козирєвою, М. Ковальовою, H. Малофеєвим, О. Сакалюк та іншими. З огляду на існуючі дослідження зазначимо, що за останні роки недостатня кількість уваги приділялася дослідженню та аналізу використання різних засобів, технік та методик у процесі навчання іноземним мовам школярам з ООП, що й формує інтерес до дослідження та структуризації, систематизації існуючих поглядів на досліджувану проблематику. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати аспекти та особливості використання різноманітних шляхів навчання іноземних мов учнів з ООП. Об’єкт дослідження – учні з особливими освітніми потребами. Предмет дослідження – викладання іноземної мови учням з ООП. Відповідно до визначеної нами мети дослідження сформульовані такі завдання дослідження: 1. Провести огляд наукової літератури з питання загального розвитку учнів з ООП та шляхів розвитку компетнтностей в межахвивчення іноземних мов. 2. Розробити, провести та проаналізувати результати емпіричного дослідження. 3. Сформувати рекомендації щодо підвищення рівня знань дітей з ООП у сфері іноземної мови. 4. Підвести підсумки, зробити висновки за результатами дослідження літератури. Для досягнення мети дослідження та розв’язання поставлених завдань застосовувалися такі методи дослідження: аналіз, синтез, класифікація, узагальнення для вивчення сучасного стану дослідження проблеми у педагогічній теорії та практиці та визначення поняттєвого апарату дослідження. Проведення бесіди та спостереження з дітьми молодшого шкільного віку, в яких діагностовано порушення зору. База дослідження: ... Теоретичне значення одержаних результатів полягає у принципах розробки занять з іноземної мови для дітей з ООП. Практичне значення набутого досвіду: - розширюється зміст розуміння щодо стимулювання діяльності учнів; - формується індивідуальний підхід до розуміння проблеми взаємодії з дітьми, в залежності від проблеми кожної дитини. Структура роботи: робота складається зі вступу, основної частини, що містить два розділи (теоретичний та аналітичний), загального висновку за результатами дослідження, а також списку використаних джерел (у кількості 27 джерел). Загальний обсяг роботи – 30 сторінок, обсяг дослідницької частини – 25 сторінок. Робота містить 5 рисунків. РОЗДІЛ І. ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ З ПИТАНЬ РОЗВИТКУ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ОВОЛОДІННЯ ІНОЗЕМНИМИ МОВАМИ У ШКОЛЯРІВ З ООП 1.1 Огляд наукової літератури з питань загальної характеристики розвитку мовлення та когнітивної сфери школярів з ООП Досліджуючи зіст Державного Стандарту початкової освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 87, а саме п. 4, встановлюється таке: «Метою освіти є всебічний розвиток дитини, її талантів, здібностей, компетентностей та наскрізних умінь відповідно до вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і потреб, формування цінностей, розвиток самостійності, творчості та допитливості» [7]. З вищезазначеного випливає, що саме компетентності та наскрізні вміння є необхідним та важливим підґрунтям для всебічного розвитку підростаючої особистості. Розглядаючи положення Стандарту НУШ у змісті формування мовних компетентностей, можемо зазначити, що важливими є такі: - володіння державною мовою, що має на меті вміння усно та письмово висловлювати власні думки, почуття та аргументувати власну точку зору, життєву позицію. Важливо, щоб діти виховували любов до читання, відчуття краси рідного слова, усвідомлення ролі мови для реалізації ефективного спілкування. - володіння рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами – це передбачає спонукання інтересу та зацікавленості у вивченні іноземних мов, розуміння культури інших країн в освітньому процесі та житті громадян. Особистість має можливість розуміти та аналізувати прості висловлювання іноземною мовою та спілкуватися нею у ситуаціях, які є актуальними, володіючи навичками спілкування у міжкультурному аспекті [1]. З аналізу теоретичної літератури, зокрема досліджень М. Ляховицького, В. Бухбiндера встановлюється, що формування компетентностей у вивченні іноземних мов пов’язане з формуванням етапів дитячої особистості та сформованості когнітивної сфери, які можливо диференціювати на такі стадії: 1. Ранній вік: копіювання готових алгоритмів виконання робіт, наслідування взірця діяльності дорослого. 2. Старший дошкільний вік – креативне наслідування: прояв самостійності, самовияв власних ідей. 3. Початкова школа. Здатність до репродуктивної діяльності: вміння переосмислити провідну ідею та привнести власне бачення, свої корективи, що роблять зміст діяльності інноваційним. Встановлюється орієнтованість на образ та дію, трансформація власних ідей та думок, розвиток логіки, мислення через призму асоціацій та комунікативної активності.