Збір за геологорозвідувальні роботи (ID:2955)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ВНЗ «ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСІТЕТ РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА» Придніпровський центр дистанційного навчання КУРСОВА РОБОТА с дисципліни «Податкова система» на тему «Збір за геологорозвідувальні роботи» ВИКОНАВЕЦЬ Студент ІІ курсу, спеціальність «Фінанси» ____________ « » травня 2008 р. КЕРІВНИК Викладач _____________ «___» травня 2008 р. Нікополь 2008 Тема: «Збір за геологорозвідувальні роботи» ЗМІСТ ВСТУП 3 І. ІСТОРІЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 5 1.1. Виникнення податків 5 1.2. Види та класифікація податків 7 1.3. Податкова система Україна 12 ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБОРАМ ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 15 2.1. Збір за використання водних ресурсів 15 2.2. Збір за використання лісних ресурсів 17 2.3. Збір за викорстання недр при добуванні корисних копалин 19 2.4. Збір за геологорозвідувальні роботи 21 ІІІ. УХИЛЕННЯ ВІД ПОДАТКІВ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДАЛАННЯ 25 ВИСНОВКИ 34 ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ ТА ІНШИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ 36 ДОДАТКИ 38 ВСТУП Провідна роль у забезпеченні виконання державою функцій щодо регу-лювання економічних процесів належить податкам. Саме податково-бюджет-на і кредитно-грошова політика є ефективними методами державного регу-лювання ринкової економики. Податки - це обов’язкові платежі фізичних та юридичних осіб до цент-рального і місцевого бюджетів, здійснювані у порядку і на умовах, що визна-чаються законодавчими актами тієї чи іншої країни. На теперішній час, враховуючи специфічні особливості економіки та традиції, Україні необхідно провести глибоку податкову реформу, створити таку податкову систему, яка реально стимулювала б економічну діяльність, захищала б інтереси держави – це не тільки захист бюджету, але й захист інтересів підприємця. Створити ефективну податкову систему дуже непросто. Податки перебувають на перехресті економічних інтересів різних груп платників та споживачів державних ресурсів. Відбуваються важкі пошуки компромісу. Корені процесу формування податкової політики знаходяться глибоко в історичному процесі зародження нашої держави. Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збільшується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з най-актуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для економічного зростання України. Мета даної роботи – роздивитися роль податків в виході з сьогоднішньої кризи. Завдання роботи – роздивитися роль податків в системі фінансової політики України. В даній роботі ми розглядаємо податки, їх виникнення, види та класифікацію, сутність податкової системи України, дамо характеристику зборам за спеціальне використання природних ресурсів, ухилення від податків, проблеми та шляхи їх подалання. Актуальність та проблемність цієї роботи на сьогоднішній день є в тому, що Україна дуже багата на природні ресурси, а саме тому збір за геологорозвідувальні роботи є основним поповненням Державного бюджету, розробка та законодавче регулювання цього питання. І. ІСТОРІЯ ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ 1.1. Виникнення податку Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальної сфери. Що ж таке податки і коли вони виникли? Найдавнішим джерелом державних доходів були домени, або державне майно, землі, ліси. Спочатку вони належали до власності монарха, доходи якого служили одночасно й доходами держави. Це були приватно-правові, а не публічно-правові доходи. Іншим джерелом державних доходів виступали регалії – доходні прерогативи казни, певні галузі виробництва, види діяльності тощо приймались у виключне користування казни і виключалися з суспільного обороту, із сфери діяльності населення. Основними видами регалій були: - “безхазяїна регалія” – все, що не мало хазяїна, оголошувалось такими, що належить казні. Це природні явища, як, наприклад, вітер, що тягло за собою встановлення держаної монополії на вітряні млини. Такими ж предметами регалії були вода та надра; - митна регалія реалізовувалась реалізовувалась шляхом встановлення зборів за право проїзду територією і стала прообразом митних платежів; - судова регалія – це здійснення правосуддя тільки державою. Судові штрафи, мито. Доходи від конфіскацій у різні часи були джерелом доходів; - монетарна регалія – це право чеканити монету; - інші види регалій. Регалії стали перехідним ступенем до податків. Головними передумовами виникнення податків є перехід від натурального господарства до грошового та виникнення держави. Податки як джерело доходів державного бюджету не нараховують і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі “Про багатство народів”. За його словами “податок – це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати”. Податки не єдина форма акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Крім податків, до бюджетів надходять добровільні, благодійні внески, збори, мито, інші обов`язкові платежі.[6] Податок встановлюється виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він: - стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку; - має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротний. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов`язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника; - на відміну від інших обов`язкових платежів може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду; - категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов`язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом; - виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов`язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює їхньому платежу. Держава мусить мати бюджет із стабільними джерелами надходжень, роль яких виконують, у першу чергу, податки. Суть податків, мета і функції їх визначаються економічним і політичним ладом суспільства, природою і завданнями держави. 1.2. Види та класифікація податків Згідно Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором ( обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язкових внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах , що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні та фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори. Об'єктами оподаткування є доходи ( прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт,послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних та фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування. Ставки податків і зборів встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року за винятком випадків, пов'язаних із застосуванням антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів відповідно до законів України. Зміна податкових ставок і механізм справляння податків і зборів не можуть запроваджуватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Сьогодні на території України збираеться близько 50 видів податків і зборів. Всю сукупність цих податків згідно Закону України «Про систему оподаткування» поділяють на загальнодержавні податки і збори та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать такі податки та збори: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно; 8) плата(податок) на землю; 9) рентні платежі; 10) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи,виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природнього середовища 15) збір на обов’язкове соціальне страхування 16) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування 17) збір до Державного інноваційного фонду 18) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності 19) фіксований с/г податок 20) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства. Загальнодержавні податки і збори встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території країни. До місцевих податків належать: 1) податок з реклами 2) комунальний податок До місцевих зборів належать: 1) готельний збір 2) збір на припаркування автотранспорту 3) ринковий збір 4) збір за видачу ордера на квартиру 5) курортний збір 6) збір за участь у бігах не іподромі 7) збір за виграш на бігах на іподромі 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі 9) збір на право використання місцевої символіки 10) збір за право проведення кіно- і телезйомок 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей 12) збір за проїзд по території прикордонних областей авто-транспорту, що прямує за кордон. 13) Збір за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг 14) Збір з власників собак Місцеві податки і збори, механізм справляння та порядок іх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України, крім збору за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, який встановлюється обласними радами. [11] Існуючі податки можна класифікувати за різними принципами: Об'єктом ( податки на доход, прибуток, власність), суб'єктами оподаткування, платниками (індивідуальні та корпоративні податки), характером стягування податку ( прямі, непрямі). Традиційно класифікацію податків проводиться за наступними ознаками: 1. Залежно від рівня державних структур. 2. Залежно від форми оподаткування. 3. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування. 4. Залежно від способу оподаткування. 5. Залежно від способу зміни податкових ставок. 6. Залежно від платника. 7. Залежно від джерела сплати. Залежно від рівня державних структур. Податкова система формується як на державному так і на регіональному рівнях. Залежно від рівня встановлення податки поділяються на загальнодержавні(ПДВ, акцизний збір, податок на прибуток підприємств податок на доходи фізичних осіб, державне мито, податок на нерухоме майно, плата за землю та інші) та місцеві. Місцеві податки й збори – це податок з реклами, готельний збір, курортний збір та інші. Механізм їх справляння і порядок сплати встановлюється сільськими і міськими радами відповідно до переліку, і в межах граничних ставок, виз-начених законодавством України. Суми цих податків і зборів зараховуються на місцевому бюджеті. Залежно від форми оподаткування податки бувають прямі (ПДВ, податок на прибуток підприємств та інші) непрямі ( ПДВ, акцизний збір, державне мито, плата за землю). Прямі податки встановлюються безпосе-редньо на дохід або майно платника. Непрямі податки включаються у вигляді надбавкою цін товарів і оплачуються споживачем. При прямому оподат-куванні грошові відносини виникають між державою і самим платником, який безпосередньо вносить платежі до бюджету. При непрямому оподат-куванні суб`єктом податку стає продавець товару, який виступає посеред-ником між державою і платником (споживачем товару чи послуги). Прямі податки поділяються на реальні і особові. Реальні податки сплачують з окремих видів майна, а особові встановлюються у вигляді податків на доходи. Непрямі податки поділяються на акцизи і мито. Залежно від економічного змісту об`єкта оподаткування податки поділяються на: податок на доходи, податки на споживання, податки на майно(сплачується не один раз, а постійно поки майно перебуває у власності платника податків). Залежно від способу оподаткування податки бувають: - розкладні, тобто встановлюється загальна сума потреби держави в доходах, яка розподіляється між територіальними одиницями і на нижчому рівні між платниками податків; - окладні, такі податки, що спочатку встановлюється ставки податку, а потім розмір податку для кожного платника і загальна сума податку фор-мується як сума окремих платежів. Залежно від способу зміни податкових ставок податки бувають: фіксовані або пропорційні, прогресивні, регресивні. Залежно від платника: - податки з юридичних осіб (податок з прибутку підприємств, ПДВ, акцизний збір); - податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок з промислу, курортний збір); - змішані податки (податки з власників транспортних засобів, плата за землю). Залежно від джерела сплати: податки, що фінансуються за рахунок виручки від реалізації продукції(акцизний збір, ПДВ); податки, що вклю-чають відрахування на соціальне та пенсійне страхування); податки, що сплачуються за рахунок прибутку (податок на майно, плата за землю). [10] Отже, можна сказати, що податки відіграють важливу роль у функціонуванні держави, тому що вони є одним із найважливіших видів державних доходів, що їх одержує держава на підставі своїх владних повноважень. Розглянуті елементи системи оподаткування лежать в основі побудови механізму стягнення податків, тому оволодіння податковою робо-тою потребує чіткого, повного й точного розуміння податкової термінології. Синхронне ведення податкової роботи на всіх рівнях можливе тільки при однозначному тлумаченні елементів системи оподаткування усіма її суб`єктами. 1.3. Податкова система України Ефективність державного регулювання за допомогою податків вирі-шальною мірою залежить від вибору податкової системи, висоти податкових ставок, вирів і розмірів бюджетних пільг. Податки, здійснюючи свою регу-люючу функцію, завжди прямо або опосередковано впливають на економічну діяльність суб’єктів господарювання. Податкова система повинна будуватися з урахуванням багатьох чин-ників, які тією чи іншою мірою можуть впливати на результати її функціо-нування. Створення податкової системи і розробка податкової політики не можуть вестися спонтанно. Основне завдання державних органів полягає в тому, щоб створити тонконастроюваний податковий механізм впливу на господарську поведінку юридичних та фізичних осіб. Формування самостійної системи оподаткування в Україні почалося ще в рамках колишнього СРСР. У 1991 році було прийнято закон УРСР “Про систему оподаткування в Україні”, в якому вперше було сформульовано принципи побулови податкової системи України, властиві економіці ринкового типу. З розвитком податкових відносин в Україні зазнали змін і принципи побудови та призначення системи оподаткування. Згідно діючого Закону України “Про систему оподаткування” принци-пами побудови системи оподаткування є: • Стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного онов-лення виробництва, виходу відчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції. • Стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвести-ційної активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку ( доходу), спрямованого на розвиток виробництва. • Обов'язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства . • Рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб здійснюються у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутків і пропорційно більших податків і зборів – на більші доходи. • Рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів. • Соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки мало-забезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрун-тованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи. • Стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року. • Економічна обгрунтованість - встановлення податків і зборів на під-ставі показників розвитку національної економіки та фінансових можли-востей з урахованням необхідності досягнення збалансованості витрат бюд-жету з його доходами. • Рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат. • Компетенція – встановлення і скасування податків і зборів , а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавста про оподаткування виключно ВЕрховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами. • Єдиний підхід – забезпечення єдиного пвдходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору, об'єкта оподаткування, джерела оплати податку і збору, податкового періоду, ставок податку і збору, строків та порядків сплати податку, підстав для надання податкових пільг. • Доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів. ІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ЗБОРАМ ЗА СПЕЦІАЛЬНЕ ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ 2.2. Збір за спеціальне використання водних ресурсів Водні ресурси — об'єми поверхневих, підземних і морських вод відповідної території. Водний об'єкт — сформований природою або створений штучно об'єкт ландшафту або геологічна структура, де зосереджуються води (річка, озеро, море, водосховище, канал, водоносний горизонт). Розрізняють водні об'єкти загальнодержавного і місцевого значення. До водних об'єктів загальнодержавного значення відносяться: - внутрішні морські води і територіальне море; - підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; - поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш ніж однієї області; - водні об'єкти в межах територій природно-заповідної фундації загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення відносяться: - поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; - підземні води, які не є джерелом централізованого водопостачання. Використовування вод здійснюється в порядку загального і спеціального водокористування, для потреб гідроенергетики і водного транспорту.[7, стр. 319] Загальне користування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об'єктів без використовування споруд або технічних пристроїв і з колодязів) безкоштовно, без закріплення водних об'єктів за окремими особами і без придбання відповідних дозволів. Спеціальне водокористування — це забір води з водних об'єктів з використанням споруд і технічних пристосувань і скидання в них зворотних вод. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами, перш за все, для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільсько-господарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських і інших державних і цивільних потреб. Спеціальне водокористування є платним. Платежі за спеціальне використовування водних ресурсів встановлюються з метою стимулювання їх раціонального і комплексного використовування і відновленні, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання при використовуванні водних ресурсів різного ступеня доступності, проведення природоохоронних і ресурсосберегающих заходів. Платниками платні за спеціальне використовування водних ресурсів є підприємства - водокористувачі, включаючи підприємства тепло-, гідроенергетики і водного транспорту, житлово-комунального господарства і сільсько-господарського виробництва, у тому числі зрошуване землеробство, підприємства цивільних, кооперативних, міжгосподарських і інших форм власності, які діють на основі госпрозрахунку, мають самостійний баланс і розрахунковий рахунок в банку. Розмір платні за забір води з водних об'єктів визначається на підставі нормативів платні фактичних об'ємів забору води і встановлених лімітів на забір води. Розмір платні за скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти визначається на підставі нормативів платні, фактичного об'єму скидань забруднюючих речовин і встановлених лімітів скидань. Платня за спеціальне використовування водних ресурсів не стягується: - за воду, що використовується для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення; - за підземну воду, яка є сировиною для технологічного процесу витягання корисних копалин; - за підземну воду, витягувану з надр разом з корисними копалинами; - за підземну воду, яка витягується з надр для уникнення шкідливої дії вод (забруднення, підтоплення, засоли, заболочування, обвалу і т. п.); - за воду, яка пропускається через турбіни гідроакумулюючих станцій (ГАЕС), що функціонують в комплексі з гідроелектростанціями; - за воду, забирану підприємствами і організаціями для забезпечення випуску молодняка цінних промислових видів риб і інших водних живих ресурсів в природні водоймища і водосховища; - за воду, що використовується для протипожежних потреб; - за воду, що використовується для потреб зовнішнього впорядкування територій міст і населених пунктів; - за морську воду. Платники і їх посадовці несуть відповідальність за правильне числення і своєчасне внесення платні до відповідних бюджетів і подачі державним податковим адміністраціям їх розрахунків по встановленій формі. Сума збору за спеціальне використовування водних ресурсів, не внесена у встановлений термін, сплачується до державного бюджету з нарахуванням пені у розмірі 0,3% суми недоїмки за кожний день прострочення платежу. 2.2. Збір за спеціальне використання лісних ресурсів По економічному значенню лісовий дохід виражає фінансові відносини держави з підприємствами, організаціями і населенням з приводу передачі в їх користування лісових ресурсів. Його значення — відшкодування витрат держави на відновлення лісових угідь. B склад лісового доходу включається платня від пня, яку вносять лісо-заготівники за відпустку ним ліси на пні, дохід від продажу віток, кори, бересту, новорічних ялинок і інших другорядних лісових матеріалів і відходів лісозаготівель. Крім того, лісовий дохід включає суми, отримані від продажу лісогосподарськими розсадниками лісокультурного, декоративного, плодового і ягідного посадочного матеріалу, а також виручки від реалізації лісгоспами заготовчого насіння деревних, плодових і кущових порід і від продажу витягнутого у лісопорушників лісу, безгоспної деревини і лісо-продукції. Платня від пня за ліс, що відпускається на пні з лісів державного значення, стягується по таксах, встановленим Кабінетом Міністрів України. Такси встановлюються під час відпустки будь-яким заготівникам де-ревини лісових порід на пні в порядок рубок головного використовування і інших рубок (розчищання земельних ділянок лісової фундації, покритих лісо-вою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів і т. п.). Такси на деревину, що відпускається на пні, диференційовані по: - породам (сосна, кедр, ялина, дуб, ясен, клен, береза і т. д.); - якості деревини (ділова, дров'яна); - сортаментам (велика, середня, дрібна); - лісотаксовим поясами розрядам. На дров'яну деревину для технологічних потреб встановлюється плата в розмірі 25% такси на ділову дрібну деревину відповідної лісової породи. На деревину вибіркових рубок головного використовування такси знижуються на 20%, а рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, і інших рубок - на 30%. По лісовому доходу надається ряд пільг: - звільняються від внесення до бюджету платні від пня лісгоспи за деревину, яку вони заготовлюють в порядку нагляду за лісами; - науково-дослідні лісові господарства Міністерства освіти України; - підприємства Міністерства зв'язку за деревину, вирубувану в процесі поточного змісту міжміських телефонно-телеграфних ліній зв'язку; - підприємства Міністерства шляхів сполучення за деревину, виру-бувану в процеce поточного змісту споруд водовідведень і інших путнього господарства в межах смуги відведення, за винятком лісозахисних смуг уздовж ліній залізничних колій. Відповідальність за правильне і своєчасне стягування сум лісового доходу несуть лісгоспи. 2.3. Збір за спеціальне використання недр при добуванні корисних копалин Платня за користування надрами для видобутку корисних копалин стягується зі всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності, які здійснюють видобуток корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями. Об'єктом стягування платні за користування надрами для видобутку корисних копалин є об'єм фактично погашених в надрах балансових і внебалансовых запасів (об'єм здобутих) корисних копалин. Платня за користування надрами для видобутку корисних копалин встановлюється: - для вугілля кам'яного, вугливши бурого, металевих корисних копалин, сировини нерудного для металургії, гірсько-хімічного, горнорудного і буді-вельного сировини — виходячи з об'ємів погашених в надрах балансових запасів корисних копалин, квот (лімітів) на видобуток корисних копалин (якщо такі квоти (ліміти) встановлені) і нормативів платні за одиницю об'єму погашених в надрах запасів корисних копалин; - для нафти, конденсату, природного газу, підземних вод (мінеральних, термальних, промислових), рани, мінеральних грязей і мула — виходячи з об'ємів здобутих корисних копалин, квот (лімітів) на видобуток корисних копалин (якщо такті квоти (ліміти) встановлені) і нормативів платні за одиницю здобутих корисних копалин; - для урану, сировини ювелірного (коштовні камені), ювелірно-виробу (напівкоштовне каміння), виробу (каміння виробів) і облицювальних мате-ріалів — виходячи з вартості мінеральної сировини або продукції його первинної переробки і нормативів платні до вартості здобутої мінеральної сировини. Процедура розрахунку вартості здобутої мінеральної сировини і продукції його первинної переробки визначається інструкцією про порядок числення і внесення платежів за користування надрами для видобутку корисних копалин. Нормативи платні за користування надрами для видобутку корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних копалин (групи корис-них копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диферен-ціацією залежно від геологічних особливостей і умов експлуатації родовищ. За наднормативні втрати корисних копалин під час їх здобичі, а також за об'єми здобичі зверху встановленої квоти (ліміту) платня стягується в подвійному розмірі. До наднормативних втрат нафти, конденсату і природного газу відно-сяться об'єми їх втрати понад розрахункові (планових) власні технологічні потреби. Якщо користувачі надр здобувають позабалансові об'єми запасів корисних копалин, платня за відповідні об'єми запасів визначається як по балансових об'ємах запасів і стягується з коефіцієнтом 0,5. До платежів за користування надрами може застосовуватися знижка за вичерпання запасів надр. Знижка надається користувачам надр, які здій-снюють здобич: - дефіцитних корисних копалин з низкою економічною ефективністю розробки родовищ, об'єктивно обумовленої і не пов'язаної з порушенням умов раціонального використовування розвіданих запасів; - корисних копалин із залишкових запасів зниженої якості, а також запасів, що важко здобуваються, окрім випадків погіршення якості запасів корисних копалин в результаті Вибіркового відробітку родовища. Платня за користування надрами не стягується у випадку: - здобичі погашених запасів, віднесених в процесі розробки родовищ в установленому порядку до категорії втрачених в надрах, у тому числі повторної розробки родовищ; - використовування гірсько-промислових відходів, які утво-рюються в процесі переробки корисних копалин (шлами, пил, шлаки і Т. п.) ; - використовування супутніх порід, які утворюються в процесі видобутку корисних копалин, не узятих в установленому порядку на баланс. 2.4. Збір за геологорозвідувальні роботи Інструкція про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, розроблена на основі законів України "Про систему оподаткування". Інструкція визначає єдиний порядок обчислення і сплати збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, складання розрахунків та їх подання до органів державної податкової служби. Сплата збору за геологорозвідувальні роботи не звільняє користувачів надр від сплати інших обов'язкових платежів, якщо інше не встановлено законодавчими актами України та міжнародними угодами. Платниками збору за геологорозвідувальні роботи є всі надро-користувачі, незалежно від форми власності, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями, які видобувають корисні копалини на розта--шованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах: - раніше розвіданих та переданих в установленому порядку для промислового освоєння; - з попередньо оціненими запасами, що за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для дослідно-промислової розробки та промислового освоєння. Об'єктом обчислення збору за геологорозвідувальні роботи є обсяг видобутих корисних копалин - для нафти, конденсату, газу природного, у тому числі і метану вугільних родовищ, торфу, сапропелю, сировини для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції, сировини ювелірної і ювелірно-виробної, підземних вод (прісних, мінеральних, термальних, промислових), ропи, мінеральних грязей і мулу та обсяг погашених у надрах запасів корисних копалин - для інших корисних копалин. [12] Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування, за винятком передбачених протоколом Державної комісії по запасах корисних копалин або технічними проектами на розробку родовища втрат корисних копалин в охоронних, бар'єрних ціликах та поблизу неякісно затампонованих свердловин, за умови погодження їх обсягів з органами державного гірничого нагляду. Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток: - раніше погашених запасів корисних копалин, зарахованих у процесі розробки родовищ у встановленому порядку до категорії втрачених у надрах, підтверджених відповідними актами на списання запасів корисних копалин з обліку гірничовидобувного підприємства та обліковими мате-ріалами геолого-маркшейдерської документації; - вуглеводневої сировини із свердловин, визначених у встанов-леному порядку як нерентабельні, з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах та нафтогазопромислових районах; - додаткових, понад базові (проектні) обсяги нафти і газу, при до-розробці нафтових і газових родовищ, визначених Кабінетом Міністрів України як родовища з важковидобувними та виснаженими запасами – про-тягом десяти років з дати одержання ліцензії на експлуатацію таких родовищ; - підземних вод, які не використовуються в народному госпо-дарстві: - видобуток яких є технологічно вимушеним у зв'язку з видобутком інших корисних копалин в обсягах, погоджених з відповідними органами державного гірничого нагляду, державного геологічного контролю і охорони навколишнього природного середовища; - які видобуваються із надр для усунення їх шкідливої дії (підтоп-лення, засолення, заболочування, забруднення, виникнення зсувів тощо). Нормативи збору за геологорозвідувальні роботи встановлені окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин. ( Додаток 1) Нормативи збору підлягають індексації з урахуванням офіційно встановленого та опублікованого індексу інфляції. Індексація нормативів здійснюється при розрахунку збору за звітний квартал з урахуванням індексу інфляції за останній місяць звітного кварталу. Надрокористувачі самостійно обчислюють збір за кожний звітний квартал виходячи з обсягів видобутих (погашених запасів) корисних копалин, нормативів збору з урахуванням індексу інфляції та коефіцієнтів. Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з дати видобутку корисної копалини. Суми збору за виконані геологорозвідувальні роботи відносяться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг). Розрахунки збору подаються надрокористувачами протягом 40 кален-дарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного кварталу, органам державної податкової служби за місцезнаходженням родовища корисних копалин. Збір сплачується протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем граничного терміну подання розрахунку збору. Надрокористувачі сплачують авансові квартальні внески збору до 20 числа третього місяця звітного кварталу і до 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом, у розмірі однієї третини суми збору, визначеної у попередньому розрахунку. Надрокористувачі, які здійснюють видобуток корисних копалин на родовищах, розвідка яких виконувалася частково за рахунок власних коштів, збір обчислюють із застосуванням до нього відповідних коефіцієнтів для тих родовищ, де виконано: - загальні і детальні пошукові роботи та попередню розвідку за рахунок державного бюджету, а детальну розвідку за рахунок власних коштів - 0,6; - дорозвідку запасів корисних копалин за рахунок власних коштів - 0,6; - загальні і детальні пошукові роботи за рахунок державного бюджету, а попередню і детальну розвідку за рахунок власних коштів - 0,4; - загальні пошукові роботи частково за рахунок державного бюджету на стадії регіональних робіт, а детальні пошукові роботи, попередню і детальну розвідку за рахунок власних коштів - 0,2. Підставою для застосування коефіцієнтів при обчисленні збору є довідка Комітету України з питань геології та використання надр, копія якої подається надрокористувачем до органів державної податкової служби і враховується при обчисленні збору починаючи з того кварталу, в якому вона була подана. Від сплати збору за геологорозвідувальні роботи звільняються земле-власники і землекористувачі, які здійснюють у встановленому порядку видо-буток корисних копалин місцевого значення для власних потреб (тобто без реалізації видобутої мінеральної сировини чи продукції її переробки) або користуються надрами для господарських і побутових потреб на наданих їм у власність чи користування земельних ділянках. Платники збору за геологорозвідувальні роботи несуть відповідальність за правильність обчислення, повноту і своєчасність сплати збору до бюд-жету, а також правильність складання та своєчасність подання розрахунків органам державної податкової служби відповідно до чинного законодавства України. ІІІ. УХИЛЕННЯ ВІД ПОДАТКІВ, ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДАЛАННЯ Ухилення вiд сплати податкiв стало своєрiдним каналом нелегального збагачення. Окремi суб’єкти пiдприємництва у своїй дiяльностi викорис-товують складнi фiнансовi схеми, що дають змогу зменшити або повнiстю виключити сплату податкiв, зборiв (обов’язкових платежiв). Злочиннi фiнан-совi схеми ухилення вiд оподаткування, способи злочинної дiяльностi пос-тiйно змiнюються та удосконалюються. Для пiдготовки до злочину та при-ховування його слiдiв злочинцями застосовуються рiзноманiтнi заходи, що полегшують скоєння ухилень вiд сплати податкiв та унеможливлюють їх виявлення податковими органами. Проблема детінізації української економіки в умовах її трансформації від адміністративно-планової до ринкової системи відносин і досі лишається актуальною. Адже левову частку тіньових економічних процесів сьогодні становить ухилення від сплати податків, зборів і обов'язкових платежів. Наприклад, у результаті контрольної роботи окремих підрозділів Державної податкової служби України у 2003 р. порушено майже 10 тис. кримінальних справ про злочини у сфері оподаткування. З них близько 5 тис. - про ухи-лення від сплати податків, серед яких 89,4% припадає на ухилення в особливо великих розмірах. Проблема створення економічних умов, які б унеможливлювали ухи-лення від сплати податків, і пошук шляхів легалізації тіньових капіталів, обсяг яких уже перевищує Державний бюджет країни, потребує якнай-швидшого розв'язання. Згідно з оцінками українських експертів, за роки незалежності з України було вивезено понад $40 млрд. Окрім того, сьогодні в позабанківському грошовому обігу перебуває більш як 44% неконтрольо-ваної грошової маси (близько 9 млрд. грн.) . Вжиття таких оперативних заходів щодо реформування системи опо-даткування спричинено зниженням за останні роки фіскальної функції податків. Відзначається значне відставання темпів податкових надходжень до Державного бюджету від темпів росту валового внутрішнього продукту країни, а в структурі справляння податків - зниження рік у рік питомої ваги ПДВ, особливо його відшкодування з бюджету. Проте, як показує вертикальний розтин діалектики історичних змін форм суспільно-економічних формацій, тіньова економіка і, зокрема, ухи-лення від сплати податків, притаманні кожній з цих формацій. Н. Кремер і Ф. Гахварі сформували модель ухилень від сплати податків суб'єктами підприємництва під впливом таких факторів, як ставка податку, ймовірність виявлення факту ухилення та розмір штрафних санкцій. Але зазначена мо-дель виявилася занадто ідеалізованою і не знайшла практичного застосу-вання. Пізніше Р. Боадваї, М. Мачшанд, П. Пестіо, Ж. Слемрад, намагалися розширити цю модель, враховуючи особливості дії різних видів податків, характер штрафних санкцій та ін. Однак їх спроби детермінувати тіньові процеси у сфері оподаткування виявилися марними, оскільки вони мають стохастичний характер. Аналізу проблеми ухилень від сплати податків присвячені роботи вітчизняних учених, як - от Н. Азарова, А. Баделюка, В. Білоуса, А. Бодюка, П. Гайдуцького, Н. Ксерози, П. Мельника, Д. Муляка, С. Павленка, В. Попо-вича, А. Савченко, О. Турчинова, Т. Ютминой, І. Якушика, Ф. Ярошенка та ін. Їх дослідження сфокусовані на виявленні детермінантів, що спричиняють тінізацію оподаткування, та розробці засобів боротьби з цим негативним явищем. Наприклад, В. Попович і Д. Шолудько вважають, що навантаження у тіньовому секторі менше, ніж у легальних умовах підприємництва, тому останнє програє. Вихід із цієї ситуації вони бачать у докорінній та дина-мічній трансформації чинної системи оподаткування . На думку О. Сторожу-ка, ухилення від сплати податків в Україні процвітає завдяки аморалізму, що породжується бажанням отримати високі доходи будь-яким шляхом. Неналежна сплата податків необов'язково викликає автоматичну реакцію по-даткової адміністрації у вигляді переслідування чи покарання. Тому у платника є вибір між двома лініями поведінки: повідомити правду в по-датковій декларації чи неправду, точніше напівправду [15]. В. Антіпов вва-жає, що головною причиною негативного впливу податків на процеси тініза-ції економіки є не абсолютна їхня вага, а деформація податкової політики, а саме: • структура податкових вилучень не відповідає структурі доходів суб'єктів господарювання, податкове навантаження розподілене нерів-номірно; • надання податкових пільг за рахунок бюджету різним групам спеціальних інтересів . Останнім часом в Україні з'явилося таке явище, як ухилення від сплати податків без порушення чинного законодавства, що дістало назву подат-кового планування. З цього приводу Р. Ребізант пише, що, на відміну від ухилення від сплати податків, податкове планування є абсолютно законним способом зберегти свої кошти. Його застосування дозволяє оптимально поєднати правові форми відносин та можливі варіанти їх інтерпретації. А. Науменко констатує, що лише недавно в українській науковій літературі виникли нові терміни: податкове планування, податковий менеджмент, оптимізація оподаткування. При цьому податкові органи і платники податків зайняли практично діаметральні позиції щодо визначення сутності зазна-чених термінів. Податківці поєднали їх з поняттям ухилення від сплати податків, а певні платники - з будь-якими діями (законними та незаконними), спрямованими на скорочення платежів до бюджету. Основним критерієм для поділу цих термінів є законність дій платників податків . Слід зазначити, що проблеми відмінності законності й незаконності мінімізації податкових платежів досліджують вітчизняні та іноземні вчені, такі як З. Будько, А. Єлисеєв, М. Підлушкін, А. Загородній, С. Жестков, А. Бризгалін, Д. Тихонов та ін. Їх узагальнена думка схиляється до того, що під податковим правопорушенням потрібно розуміти діяння, що порушують норми податкового законодавства, а відтак передбачають фінансово-правову відповідальність. В Україні ведеться активна боротьба з ухиленням від сплати податків. Проте, на думку В. Білоуса, ситуація вимагає значного посилення держав-ного регулювання як у законодавчій, так і практичній царинах [16]. До проти-лежних висновків дійшов В. Вишневський, який вважає, що кількість пере-вірок та обсяги накладених штрафів свідчать не про ефективність діяльності податкових адміністрацій, а радше про те, що в умовах "непрозорого" подат-кового законодавства можна оподатковувати будь-кого. Здебільшого штрафи накладаються тільки за дрібні порушення. Зростання штрафів має своїм нас-лідком перерозподіл прихованих доходів від платників податку до корум-пованих чиновників [17]. Фундаментальні причини, які уможливлюють ухилення від сплати податків, слід шукати на макрорівні. По-перше, під час формування податкової системи України не вико-ристовувалася методологія жодної економічної теорії. Концепцію теорії тру-дової вартості, розроблену в дослідженнях А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, було відкинуто, а натомість нічого не запропоновано. По-друге, модернізація Державної податкової служби України відстала від прогресивного розвитку її продуктивних сил і таким чином послабила свій регулюючий вплив на економічні відносини. По-третє, система оподаткування до останнього часу ще не охоплена Проектом модернізації ДПС України. Як наслідок, виник дисбаланс між модернізацією Державної податкової служби (суб'єктом управління) і рефор-муванням податкової системи (об'єкт управління). Ці процеси поки що йдуть паралельним шляхом. Враховуючи велику значимість нафтопереробного комплексу для економіки держави та стан справ, що складається на ринку нафтопродуктів, підрозділи податкової міліції ДПА України приділяють особливу увагу роботі щодо попередження, виявлення і припинення фактів ухилення від сплати податків, і у першу чергу, акцизного збору підприємствами, які працюють у зазначеній сфері підприємницької діяльності. У 2004 році намітилась стійка тенденція до збільшення надходжень до бюджету акцизного збору з оборотів вироблених паливно-мастильних мате-ріалів нафтопереробних заводів - збільшення надходжень склали 66,4%. Суттєвим фактором для збільшення надходжень акцизного збору до бюджету було знешкодження поширених схем ухилення від сплати акцизного збору, які використовувались на нафтопереробних підприємствах при проведенні операцій з давальницької сировини. За наявними розрахунками втрати бюд-жету лише у 2003 році від їх застосування склали понад 600 млн. гривень. Крім зазначеної схеми, серед злочинів на ринку нафтопродуктів найбільш поширеними є такі: Реалізація паливно-мастильних матеріалів без отримання ліцензій. При проведенні оперативно-розшукових заходів працівниками УПМ ДПА у Запорізькій області на території комунального підприємства "Запоріжзеленгосп" виявлено незаконно діючу автозаправну станцію ТОВ "Економ Плюс". Встановлено, що реалізація паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) здійснювалася без свідоцтва про державну реєстрацію, торго-вого патенту та дозволу на розміщення АЗС. Вилучено 32 тис. літрів ПММ. Реалізація не оприбуткованих ПММ. При проведенні оперативно-розшукових заходів працівниками ГВПМ ДПІ у м. Свердловську на території ПП "Деревечка" виявлено без будь-яких документів 50 тонн дизельного пального і бензину та автомобіль- цистерну "ЗИЛ-131" без державних номерних знаків. Встановлено, що на балансі вка-заного підприємства виявлене майно не міститься і керівникам ПП "Дере-вечка" його власник невідомий. Автомобіль і пальне вилучено. Підпільне виробництво паливно-мастильних матеріалів. Працівниками МГВПМ Броварської ОДПІ у приміщенні ВАТ "Бере-занське виробничо - будівельне об’єднання", орендованому приватним підприємцем Сисюком В.М., викрито підпільний цех з виробництва паливно-мастильних матеріалів. Під час огляду приміщення вилучено лінію з виготовлення нафтопродуктів, 25 тонн нафти сирцю, 51 тонну фальсифікату, 2 залізничні цистерни та автомобіль "КАМАЗ" з автоцистерною. Викривлення розрахунків ставок акцизного збору. За матеріалами працівників УПМ ДПА у Київській області порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 212 КК України відносно посадових осіб ТОВ “Васильків нафта”, які у жовтні 2004 року при реалізації бензинів моторних сумішевих у кількості 14,9 тис. тонн шляхом неправомірного застосування ставки акцизного збору, дія якої втратила чинність, умисно ухилились від сплати акцизного збору на суму 3 млн. 130 тис. гривень. Реалізація неякісних ПММ. Працівниками УПМ ДПА у Житомирський області під час перевірки ТОВ “Компанія ВК Трейд” встановлено, що посадові особи підприємства шляхом додавання у бензин з октановим числом менше 76 поліфункціо-нальної присадки незаконно виготовляли та реалізовували як бензин марки “А–76”. Пальне у кількості 110 тонн, орієнтованою вартістю 148,6 тис. грн. Спробуймо узагальнити та систематизувати, чого саме очікують українські бізнесмени, включно з дрібними підприємцями, від податкової гілки нової влади. Багато хто в принципі готовий змінити своє ставлення до податків на краще. І не дурити податкову службу народного Президента так, як дурити податківців за часів інших президентів вони вже звикли. Однак у такому разі мають бути й певні зустрічні кроки, на які підприємництво України має право розраховувати.. 1. Головним кроком, що знаменував би реальний поворот податківців у напрямку підприємництва, стало б скасування (як у Росії) інституту подат-кової міліції. Важко знайти в держапараті ланку більш корумповану й загрузлу в усьому, в чому тільки можна загрузнути, ніж ця. Так само важко знайти відомство, розформувати яке було б іще важливіше. Саме податкова міліція стала уособленням каральної функції оподаткування, що застосо-вується практично винятково з політичних мотивів (з інших мотивів усе обмежується «стандартною» корупцією). Спочатку країна має перемогти корупцію, а потім уже — якщо знадобиться — створювати орган із такими особливими суперповноваженнями. Інакше в бізнес-середовищі будуть дискредитовані й оподаткування, і право, й держава. 2. Корупція у податковому середовищі є загальновідомою. Най-скрутніше при цьому чесним підприємствам, яких усе одно примушують щось відстібнути за результатами перевірки викорінювання хабарництва — і, до речі, й обов’язковості донарахувань — той самий пробний камінь, на якому зможуть перевірити: у керівництво ДПАУ прийшли гідні люди чи буде знову як завжди. 3. Найчастіше свої функції податківці виконують завдяки такій специфічній субстанції, як податкові накладні. Замислювалися вони, ясна річ, із найкращими намірами — звільнити від відповідальності за несплату ПДВ тих покупців, які цей ПДВ своєму постачальникові законослухняно сплати-ли. Але вийшло все з точністю до навпаки. Оскільки фіктивні фірми подат-кова знайти не в змозі, то відповідальними зробили не лівих виписувачів, а правих одержувачів. Усупереч, між іншим, не тільки логіці, а й позиції Верховного суду. Припинення паразитування на невинних — одне із завдань податкової служби. 4. Поруч із цією проблемою є й не менш серйозна — відшкодування «вхідного» ПДВ експортерам. Їх «застимулювали» сьогодні до такої міри, що вони вже не знають, як приховати і свій експорт, і пов’язаний із ним борг держави (що виник через вигадану для заохочення експортерів так звану нульову ставку ПДВ). Виявляється, коли підприємство заборгувало державі, це ще не найстрашніше. Гірше — коли навпаки: держава винна підприємству. Оскіль-ки заперевіряє до смерті, та все одно нічого не відшкодує. Максимум, що можуть зробити реально, — посадити директора та бухгалтера. От і думають бідні експортери, що їм краще: • чи то доводити «втупу» свою правоту, • чи то переходити на без ПДВ-шний єдиний податок (і сплачувати його більше, ніж сплачують платники ПДВ, аби тільки не зв’язуватися з боргом собі держави), • чи то завести в себе «нормальні» види діяльності (прикривши голенький борг не в той бік пристойними податковими зобов’язаннями куди належить), • чи то «експортувати» в межах України, як багато хто вже навчився. Якщо свавілля з відшкодуванням збережеться, ця «дрібниця» угробить і експорт, і експортерів. 5. Нерідкими є випадки, коли ДПАУ у своїх роз’ясненнях не тлумачить законодавство, а перетлумачує його. Випадки незадоволеності якістю подат-кових законів часто цілком зрозумілі, але вирішувати такі ситуації потрібно не через незаконно-підзаконні перекручування, а шляхом внесення аргумен-тованих пропозицій до парламенту у порядку законодавчої ініціативи. Слабку (а часом і практично ніяку) участь ДПАУ у формуванні законодавчої бази не можна виправдати нічим. Адже саме податківцям кра-ще, ніж будь-кому, відомі проріхи у всіх законах, що стосуються оподат-ковування. А той незаперечний постулат, що іншими органами законодавча творчість ДПАУ має, безумовно, врівноважуватися, ще не означає корисності усунення податкової служби від законописання загалом. При цьому йдеться не про коригування системи оподаткування через держбюджетні закони (що незаконно, за нашими підрахунками як мінімум з чотирьох причин), а про участь у створенні безпосередньо законів про подат-ки. Отже, ДПАУ має потурбуватися про неї сама, але не підміняючи законо-давство, а лобіюючи його зміни. 6. Ну а багато незаконних роз’яснень потребують якнайшвидшого скасування. Це, наприклад: - прирівнювання корпоративних прав до... послуг — і на цій підставі обкладення їх ПДВ; - заборона враховувати валові витрати за цінними паперами до їхнього продажу; - несподіване включення бірж до складу податкових агентів для утримання податку з доходів фіз. осіб; - довільні розширення бази обкладання єдиним податком, куди разом із належною виручкою від реалізації впихують і позареалізаційні суми, і навіть транзитні або взагалі поворотні. ВИСНОВКИ Таким чином, я вважаю, що визначну роль у податковій системі України мають відігравати податки на землю і на використання природних ресурсів. Вони не залежать від обсягу виробництва, продажу і є стабільними, а значить, створюють гарантію поповнення бюджету і будуть стимулювати ефективне використання природних ресурсів і закріплених основних та оборотних фондів. Для нормального функціонування держави повинна здійснюватися ефективна податкова політика, яка передбачає встановлення і стягнення податків. На жаль, на сьогодні економіка України має багато вад: збіль-шується кількість збиткових підприємств, зростає безробіття, ускладнюється соціально-економічна ситуація в країні. Зумовлюється це тим, що акцент у податковій політиці зроблено на фіскальній функції, а її регулююча та стимулююча роль фактично зведена нанівець. Тому проблема побудови ефективної податкової системи залишилася однією з найактуальніших у процесі становлення ринкових відносин і закладання підвалин для еконо-мічного зростання України. З огляду на недоліки української податкової системи, Уряд і Парламент повинні сконцентрувати свої зусилля на швидкому реформуванні та раціо-налізації податкової системи. Крім того, варто використовувати момент економічного підйому, оскільки економічне зростання може полегшити податковий тягар без зменшення бюджетних надходжень. Варто створити нейтральну, стабільну і постійну податкову систему, із широкою базою оподаткування, що буде сприяти стабільному економічному зростанню і розвитку економічної та інвестиційної діяльності як внутрішньої, так і зовнішньої. Я вважаю, що податкова реформа повинна спрямовуватися на створення привабливої та стабільної у довгостроковій перспективі податкової системи. Крім того, органи влади перед тим, як почнуть знижувати податкові ставки, повинні вживати заходів для розширення податкової бази. Прогрес у податковій реформі є однією з умов, визначених МВФ для одержання траншів за програмою розширеного фінансування. Податкова система України регулюється такими нормативними актами, як Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість” тощо, в яких закріплено принципи побудови системи оподаткування, подається перелік об`єктів оподаткування і видів податків, встановлено розміри ставок податків, визначено права, обов`язки і відповідальність платників податків та службових осіб державних податкових адміністрацій, котрі здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства. Новий Податковий кодекс України спрямований на: - подальше зниження податкового тягаря та розширення податкової бази; - розвиток інвестиційної й соціальної політики; - удосконалення митних тарифів як механізму подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності; - захист навколишнього природного середовища; - прискорення темпів економічного на власній відтворювальній базі та переважним чином на ринковій основі. Я вважаю, що тільки у такій формі Податковий кодекс наблизить податкове законодавство України до чинних систем оподаткування розвинутих країн. ПЕРЕЛIК ЛIТЕРАТУРИ ТА IНШИХ IНФОРМАЦIЙНИХ ДЖЕРЕЛ 1. Закон України "Про систему оподаткування" від 17.02.97 2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок коштів державного бюджету, та його справляння" від 29.01.99 № 115. 3. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження базових нормативів плати за корстування надрами для видобування корсних копалин та Порядку справляння за користування надрами для видобування корисних копалин" від 12.09.97 № 1014. 4. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення" від 12.12.94 №827. 5. Постанова Кабінету Міістрів України "Про порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння№ від 14.02.95 № 114. 6. Постанова Кабінету Міністрів України "Про платежі за користування надрами" від 02.08.96 № 899. 7. Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.99 року №115" від 04.06.99 № 972. 8. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду" від 06.07.98 № 1012. 9. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження нормативів збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту" від 18.05.99 № 836. 10. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Онищенко В.А. Все про податки: Довідник.- К.: Експерт-Про, 2003. 11. Білик М.Д., Золотько І.А. Податкова система України: Метод.посіб. для самост. вивчен. дисц. – К.: КНЕУ, 2004. 12. Буряковський В.В. та ін. Податки: Учбов. посіб.- Дніпропетровськ: Пороги, 2000. 13. Вишневський В. Ухилення від сплати податків: моделювання вибору та дій економічного суб'єкта // Фінанси України. 2002. 14. Гридчина М.В., Тропина В.Б., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Налогова система України: Навч. пособ. – 3-є вид., випр. та доп. – К.: МАУП, 2003. 15. Завгородній В.П. Податки та податковий контроль в Україні.- К.: А.С.К., 2000. 16. Золотко І.А. Податкова система: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ 2004 17. Куцин М.А. та ін. Сучасна теорія та практика оподаткування. – Х.: Прапор, 2004. 18. Соколовська А.М. Податкова система України: теорія та практика становлення. – К.: НДФІ, 2004. 19. Соціально-економічне становище України за 2004 рік. Державний комітет статистики України // Економіст. 2005. 20. Ребізант Р. Необхідність податкового планування // Податкове планування. 2003. Додаток 1 НОРМАТИВИ збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету Вид корисної копалини Одиниця виміру До одиниці видобутку корисних копалин До одиниці погашення запасів корисних копалин Горючі корисні копалини Нафта, конденсат тонн 20,5 Газ природний тис. куб. метрів 9,95 Вугілля кам'яне тонн 0,47 Метан вугільних родовищ тис. куб. метрів 6 Вугілля буре тонн 0,16 Торф - " - 0,05 Сапропель - " - 0,05 Металеві корисні копалини Залізна руда для збагачення - " - 0,25 Залізна руда багата - " - 0,57 Марганцева руда - " - 0,21 Титанова руда (розсипних родовищ) - " - 0,08 Титано-цирконієва руда (розсипних родовищ) - " - 0,1 Нікелева руда (силікатна) - " - 0,12 Уранова руда - " - 0,6 Ртутна руда - " - 0,11 Золоторудна сировина - " - 3 Сировина нерудна для металургії Бентонітова глина - " - 0,2 Глина вогнетривка - " - 0,18 Каолін вторинний - " - 0,22 Доломіт - " - 0,09 Флюсовий вапняк - " - 0,09 Кварцит та пісок кварцевий для металургії тонн 0,24 Пісок формувальний - " - 0,1 Кварцит для виробництва кремнію - " - 0,33 Гірничо-хімічна сировина Сірчана руда - " - 0,6 Калійно-магнієва сіль - " - 0,45 Фосфорити (агроруди) - " - 0,2 Кухонна сіль кам'яна - " - 0,1 Крейда для содової промисловості - " - 0,2 Вапняк для цукрової промисловості - " - 0,15 Сировина для виробництва мінеральних пігментів - " - 0,55 Крейда для хімічної промисловості - " - 0,18 Гірничорудна сировина Графітова руда - " - 0,14 Сировина для виготовлення оптичної та п'єзооптичної продукції кілограмів 2,5 Сировина для виробництва адсорбційних матеріалів (бентоніти, палигорскіти, цеоліти, сапоніти) тонн 0,1 Сировина для виробництва абразивних матеріалів (гранатвмісна, пісок кварцевий, кремінь) - " - 0,16 Пірофіліт - " - 0,5 Озокерит - " - 0,6 Сировина ювелірна, ювелірно-виробна, виробна, для облицьовувальних матеріалів Сировина ювелірна (дорогоцінне каміння): бурштин кілограмів 3,6 топаз, моріон, берил - " - 2,5 Сировина ювелірно-виробна (напівдорогоцінне каміння) — пірофіліт кілограмів 0,1 Сировина виробна тонн 0,5 Сировина для облицьовувальних матеріалів (декоративне каміння) куб. метрів 0,25 Сировина будівельна (в тому числі місцевого значення) Сировина для виготовлення цементу тонн 0,1 Крейда і вапняк на вапно, крейда будівельна - " - 0,1 Гіпс - " - 0,19 Керамзитова сировина куб. метрів 0,16 Цегельно-черепична сировина - " - 0,18 Камінь будівельний - " - 0,12 Камінь пиляний - " - 0,14 Глина тугоплавка тонн 0,22 Пісок для виробництва скла - " - 0,12 Польовошпатова сировина - " - 1,2 Каолін первинний - " - 0,18 Перліт куб. метрів 0,16 Сировина для виробництва мінеральної вати тонн 0,12 Піщано-гравійна сировина, в тому числі пісок будівельний куб. метрів 0,06 Бітуми тонн 0,4 Сировина для вапнування кислих грунтів - " - 0,05 Води Мінеральні підземні води куб. метрів 0,3 Термальні підземні води - " - 0,005 Промислові підземні води (розсіл) - " - 0,1 Ропа - " - 0,02 Мінеральні грязі та мул - " - 0,21 Прісні підземні води 100 куб. метрів 1,68