Зразок роботи
ВСТУП
Сьогодні в сучасних політологічних дискусіях політична комунікація займає особливе місце. Політична комунікація є найбільшою складовою політичної системи, і вона значною мірою впливає на громадську думку, організацію політичної діяльності та політичну соціалізацію громадян.
Політична комунікація стає все більш складною та важливою у світлі сучасних викликів, таких як глобалізація, цифрова трансформація та зміна клімату. Політична комунікація досягається з новими викликами через динаміку інформаційного середовища, вплив соціальної мережі, масових комунікаційних засобів і швидкість поширення інформації.[1;2c]
Стрімкий розвиток інтернет-технології до появи нових видів діяльності, які дають людям безмежні можливості для саморозвитку та самореалізації . Інтернет значно змінює спосіб життя людей сучасної людини, впливаючи на розвиток системи знань користувачів, їхніх цінностей і світогляду. Технології змінюють структуру комунікативного процесу. Кожен суб'єкт отримує можливість одночасно брати участь у різних видах комунікативної взаємодії, будь то маса, група чи міжособистість, як комунікатор, так і реципієнт. Це зменшує дистанцію між користувачами .
Створюється новий тип соціальної взаємодії у віртуальному просторі, відомий як інтернет-комунікація. Його мета не лише в тому , щоб обмінюватися вербальною та невербальною інформацією, але й утворювати та підтримувати нові соціальні зв'язки.
Цифрова комунікація розширює використання політичними діячами цифрових платформ, соціальних мереж та онлайн - медіа як критичне спілкування з громадськістю. В наш час дезінформація та поширення фейкових новин зростає, що підриває довіру до інформаційних джерел і впливає на громадську думку.
Вагомий влив на розвиток соціальних мереж зробили: Дж. Барнз,
Р. Берт, П. Бурдьйо, Дж. Гельбрейт, І. Денисенко, Р. Зіммель, Р. Інгельгарт,
М. Кастельс, О. Князєва, Дж. Коулмен, А. Мальцева, К. Мітчелл, Я. Морено,
Р. Равід, Р. Радкліфф-Браун, Дж. Рітцер, Н. Романовський, В. Сорока та Б. Уелман займаються дослідженнями та теорією мережевого співтовариства. В. Ільєнкова, В. Іноземцева, Ю. Прокопчук і І. Поліщук вивчали проблеми мас-медіа як частину людської комунікації. [2;1с]
Зараз набуває розробка способів, за допомогою яких громадськість може брати участь у політичному процесі через діалогові форми спілкування та відкритість уряду. За допомогою цього йде пошук балансу між забезпеченням контролю медіа-платформи для запобігання поширенню фейків та дезінформації та свободі слова. Міжнародне спілкування та комунікація є значною мірою для вирішення глобальних проблем, таких як пандемії чи зміна клімату.
Ці елементи показують, що складною та важливою є політична комунікація в сучасному світі. Вони також показують, наскільки необхідно створювати нові методи та підходи, ефективно взаємодіяти з громадськістю , щоб та вирішувати політичні проблеми.
Таким чином, актуальність теми статті зумовлена швидким використанням інтернет-ресурсів у всіх сферах життя, особливо в політиці. Інтернет виконує багато важливих завдань, одним із яких є комунікація та мобілізація.
Цікавість у спілкуванні через широку аудиторію цього ресурсу. Крім того, нові комунікаційні технології є новим способом просування політичних «товарів» і політичних послуг споживачам , яким є суспільство та окремі суспільні групи.[1;3с]
В наш час політики та політтехнології люблять соціальні мережі та соціальні медіа, через що вони можуть скоротити відстань між виборцями та політиками та уникнути швидкого реагування на події. У соціальних мережах люди вважаються рівними та мають можливість вільного вибору інформаційних продуктів, що робить їх привабливими для спілкування. У цьому випадку людина стає співавтором, а не просто спостерігачем за тим, що їй намагаються нав'язати. Відмінність соціальних медіа від класичних виникає в тому, що аудиторія є частиною процесу комунікації (основні елементи процесу комунікації: комунікатор, повідомлення, канал передачі інформації та аудиторія). Крім того, комунікатор також виступає як комунікатор повідомлення.
Мета та завдання нашого курсового проекту дослідити інтернет-ресурси у політичній діяльності, як соціальну взаємодію між людьми в Інтернеті, яка працює вербальними та невербальними засобами. Проаналізувати проблеми вивчення комунікації в інтернеті та визначення їх характеристик. Обґрунтувати свої думки стосовно комунікацій в політичному просторі через інтернет, які це має переваги, недоліки.[2;2с]
Об’єктом дослідження є сучасні технології в політиці, пов'язані з інтернетом, суттєво впливають на розвиток нових способів спілкування та способів отримання соціального - політичного досвіду.
Тому в розробці курсового проекту з даної теми будемо визначати й охарактеризувати характеристики інтернет-комунікації як політичні фактори, які впливають на формування суб'єктності молоді; емпірично дослідити, як інтернет-комунікації впливають на характеристики політичної суб'єктності студентів.
Важливе значення мають також наявність у комунікантів власного погляду на політичні процеси, емоційний позитив, комунікативна компетентність, систематична присутність в інтернетмережі та вміння здійснювати інтегрувальні дії в політичному просторі.
Утім, слід зазначити, що, окрім переваг, інтернет-комунікація має деякі негативні ефекти, які, на наш погляд, також впливають на процес становлення політичної суб’єктності особистості. Вважаємо, є сенс докладніше розглянути наявні протиріччя (парадокси) впливу інтернет-комунікації на реципієнта.
По-перше, за допомогою інтернет-комунікації, яка є продовженням великих винаходів людського генія, таких як радіо, телеграф, телефон і телебачення, зближуються люди з різних країн, культури, мови та місця проживання різних часових поясах. З розвитком Інтернету збільшується кількість соціальних і воєнних конфліктів, а їх масштаби та учасники зростають. Ганс Кьохлер, професор філософії Інсбрукського університету (Австрія), вважає, що розвиток Всесвітньої Мережі в сучасному інформаційному суспільстві неможливий до прогресу соціального. Кьохлер зазначає, що Інтернет і нові соціальні медіа не наближають миру та справедливості. Навпаки, міжцивілізаційна ненависть і розколи в суспільстві поглиблені останнім часом [4;1с].
По-друге, було показано, що інтерактивна взаємодія користувачів Інтернету позитивно впливає на психотерапію, погіршує це зниження фізичної активності людини та зменшує конфліктність через зменшення особистих контактів. Крім того інтернет стає платформою для гострих політичних дебатів завдяки гіперкомунікації, що призводить до посилення політичного протистояння та зростання напруженості в суспільстві. Це, безсумнівно, впливає на психічне здоров'я людини. Крім того, швидкоплинність віртуальної комунікації, фрагментарність і мозаїчність змісту інформації можуть спричинити перезавантаження інформації, що може викликати роздратування та вияви агресії.
По-третє, занурення в потоки політичної інформації, яка часто є відправною та провокаційною за змістом, причиною до виявлення інформаційних повідомлень, що робить проблему відбору інформації більш актуальною поставити її в певну логічну послідовність. Можливість отримувати різнопланову інформацію, коментувати її та поширювати її на широкий загал стимулює особистість до вашої суб'єктної активності. З іншого боку, це робить її самотньою у безмежній віртуальності.
Молода людина, яка не має життєвого досвіду , використовує тільки ту політичну інформацію, яку вона потребує для захисту своїх прав і життєвих інтересів.
Крім того, участь у віртуальному політичному середовищі змушує людей брати участь у суспільному житті. Однак якщо віртуальна активність не підкріплюється реальною політичною участю в реальному житті, людина стає більш ізоляційною від політичної реальності. Це може сприяти розвитку «симулятивної» політичної суб'єктності. Згодом ця суб'єктність може повернутися до реальної політичної участі або залишитися лише віртуальною.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД ДО
ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ