Теоретичні підходи до осмислення політичної цензури (ID:1131184)

ВСТУП Актуальність дослідження. Досвід західних країн свідчить, що ефективне функціонування незалежних мас-медіа є необхідною умовою розбудови демократичного суспільства. За допомогою вільних та мінімально заангажованих ЗМІ досягається відкритість як політичної системи, так і органів державної влади. Якщо в розвинених демократіях мас-медіа є повноцінним, рівноправним суб’єктом політики, то у перехідних суспільствах, на зразок українського, їх місце та роль змінюються відповідно до логіки політичних процесів. Цілком очевидно, що сфера функціонування вітчизняних ЗМІ не може залишатися поза увагою як журналістів, так і наукової громадськості. Так, становлення і розвиток системи мас-медіа, з точки зору трансформаційних змін українського суспільства, досліджувалися В. Бебиком та О. Сидоренком [2], С. Костильовою [11], Ц. Войцехом [5], науковцями Українського незалежного центру політичних досліджень [1] та Інституту журналістики Київського національного університету [28]. Законодавчим і політико-правовим основам діяльності ЗМІ присвячені праці В. Іванова [9], О. Кузнецової [12], Н. Кушакової [13], В. Лутковської [17] та інших вчених. Однак, зазначимо, що в науковій літературі поки що не знайшла повного відображення проблематика взаємовідносин органів влади і мас-медіа з точки зору формування та функціонування державної політики у сфері масових комунікацій. Отже все це і зумовило вибір теми мого курсового дослідження: «Теоретичні підходи до осмислення політичної цензури». Мета цієї роботи полягає в аналізі державної політики України в галузі засобів масової інформації та з’ясуванні місця в ній такого феномена, як цензура. Обєктом роботи виступає цензура як політичне явище. Предметом роботи є теоретичне обґрунтування поняття «політичної цензури» у засобах масової інформації. Виходячи з теми дослідження, переді мною постають наступні завдання: 1. визначення поняття цензури, 2. виявлення ознак застосування цензури в діяльності органів державної влади України 3. пошук методів боротьби з цим явищем.