Політична культура як чинник модернізації суспільства (ID:158177)

Вступ В радянську добу історії України науковці особливу увагу приділяли дослідженню універсальних, наднаціональних проявів феномену культури. Ця традиція стимулювалась офіційними чинниками, які утверджували ідеологічну настанову на формування так званого «радянського народу». За таких обставин «національне у культурі зводилося до суто зовнішніх формальних ознак, етнічного забарвлення, а, отже, прирікалось на «саморозчинення» у всезагальному культурному універсумі, історичну безперспективність» [8]. Але жодна культура не може існувати поза меж національного буття. З іншого боку, саме культура є тим головним засобом, що творить націю, забезпечує її життєвість. Особливо це стосується політичного компоненту національної культури з його ідеєю політичного суверенітету народу, національної держави, традиціями міжетнічних і міждержавних стосунків, досвідом виживання в складних геополітичних обставинах. З погляду на це, відродити українську націю можна лише відродивши та збагативши її політичну культуру, яка впродовж тисячоліття формувалась народом, але й руйнувалась завойовниками. Примітною рисою модернізаційних процесів, які вже протягом двадцяти років відбуваються в різних сферах соціально-економічного, духовно-культурного та суспільно-політичного життя України як країни-лімітрофа, є те, що вони мають переважно несистемний характер і, як закономірний наслідок, загалом низьку ефективність. Потрібні глибоке і всебічне теоретико-методологічне обґрунтування та науковий супровід відповідних трансформаційних процесів. Для цього слід максимально використати інтелектуальний потенціал суспільних наук, який здатний відіграти роль потужного модернізаційного чинника.