Зразок роботи
Для українців політичний PR у більшості випадків асоціюється з пропагандою, рекламою та маніпулюванням свідомістю людей. Це пов’язано з традиційними принципами та переконаннями громадян, які можуть продати свої голоси за певні дивіденди. Це, в певній мірі, полегшує роботу маркетологам та PR-технологам. Тому в Україні у проведенні виборчих кампаній поширеним є підкуп електорату. Але все ж активно використовуються й інші методи PR. Існує думка, що піар в Україні дублює методи американського PR. Для проведення передвиборчих кампаній запрошують політтехнологів заходу та США. Становище PR в Україні ускладнюється відсутністю навчальних закладів, які будуть випускати працівників дійсно високого рівня.
Використання Чорного піару є невід’ємною ознакою піару в Україні. «В Україні першою такою практикою було використання політичного піару як поєднання пропаганди й так званого чорного PR. Тоді за основну ціль поставили агітацію за окремого кандидата партію, а одночасно намагалися забруднити конкурентів у очах населення» [25]. Окрім того, актуальними були скандали, інтриги, звинувачення.
З 2004 року політичний PR в Україні набуває дещо інших рис. Кандидати у президенти проводять ряд масштабних заходів, зустрічей з виборцями. На перший план виходить маніпулювання свідомістю «Наступним етапом використання зв'язків із громадськістю стала реалізація політики маніпулювання, яку можна було відстежити під час президентських виборів 2004 року, коли один із кандидатів обіцяв кардинальні зміни в суспільстві та державі, а другий натомість зобов'язувався зберегти стабільність» [25]. Сьогодні ми можемо бачити як політики використовують дітей для маніпулювання людьми. Нікому не новина, що діти викликають у людей позитивні емоції. Політик який у рекламі піклується про дітей відразу отримує більшість позитивних відгуків. «Дитина – це беззахисне, зворушливе створіння, яке одразу ж хочеться приголубити. Щойно виникає така емоція, людина стає емоційно сприятливою, і їй можна «втюхати» практично все, що завгодно» [32].
Популярності набуває використання соціальних мереж у PR-кампаніях. Політики все частіше ведуть прямі трансляції в соціальних мережах, постять записи, демонструють своє особисте життя. Це допомагає у позиціонуванні кандидата. Позиціонування є важливим елементом PR-кампаній в Україні. Враховуючи кількість партій в Україні, можна говорити про дублювання деяких гасел, пунктів статуту, схожість символіки. Тому для політтехнологів важливо досконало опрацювати позиціонування політичної сили. Наталія Лютко позиціонування пояснює так «Позиціювання – це не тільки віднайдення, але часто цілеспрямоване створення певної позиції серед конкурентів – «ніші», яка міститься в ієрархії цінностей потенційних прихильників. У найпростішому вигляді позиціювання зводиться до сегментації рекламного політичного простору і виявлення в ньому «свого» сегменту, щоб підлаштуватися під його вимоги й очікування» [18].
Анна Васильєва вважає, що PR в Україні сприяє формуванню демократичного менталітету, та політичної культури. «Використання PR інструментів на політичному ринку значно підніме можливість отримання влади саме тими політичними силами , які здатні професійно та ефективно використовувати народну довіру політичною діяльністю» [3].
PR-кампанії в Україні проводяться з обов'язковим урахуванням етнонаціональних особливостей електорату. Зокрема це проявляється , коли Україну поділяють за регіональним ознаками : «східна » , «західна ».
Формування іміджу кандидата є частиною PR-програми. Імідж те, що відділяє одного кандидата від іншого, робить його особливим. «Формування іміджу кандидата має бути сформованим таким чином, щоб створити його максимальну наближеність до виборців, але в той же час вказувати на відмінності, а також переваги, завдяки яким він – найкраща кандидатура» [3]. Прикладом роботи над іміджем може бути образ Юлії Тимошенко. Після невдалих виборчих кампаній Тимошенко дещо змінила свій образ. І сьогодні ми можемо бачити збільшення рівня підтримки.
«Особливістю PR, використаного у виборчих кампаніях в Україні є «принцип зближення»» [3]. Кандидати намагаються позиціонувати себе як найбільш «приземлених», таких як і інші. О. Ляшко разом з сім’єю ходить до церкви. П.Порошенко з дружиною і дітьми вітаю українців зі святами. О. Шевченко у своїй відеорекламі демонструє українське село та людей які підтримують його.
Для українських PR-кампаній характерним є ототожнення партій з політичним лідером. Більшість партій в Україні є лідерськими. Така тенденція в Україні просліджується ще з 2002 року. «Особливістю парламентської кампанії 2002 р. стала виразна персоніфікація політичних партій і блоків не лише як лідера, а як стилю та бренду партії, навколо іміджу якого будувалась уся виборча кампанія (Виборчий блок Віктора Ющенка «Наша Україна», Блок Юлії Тимошенко)» [19].
Для того, щоб отримати більшу підтримку електорату PR- технологи працюють над назвою партії. Назва має бути легкою, легко запам’ятовуватись та викликати відгук підсвідомості людей.
Магістр