Б А К А Л А В Р С Ь К А Р О Б О Т А НА ТЕМУ: «Система захисту прав людини ООН» (ID:1041838)

1.1. Становлення системи захисту прав людини ООН Нині функціонуюча універсальна система міжнародного визнання та захисту прав і основних свобод людини склалася після Другої світової війни і в основному в рамках Організації Об’єднаних Націй. Зі створенням Організації Об’єднаних Націй у 1945 році, відразу після закінчення Другої світової війни, було проголошено, що «сприяння та заохочення поваги до прав людини та основних свобод» буде однією з трьох її основних цілей [15]. У преамбулі до Статуту Організації Об’єднаних Націй зазначається, що народи Організації Об’єднаних Націй сповнені рішучості «підтвердити віру в основні права людини, в гідність і цінність людської особистості, в рівні права чоловіків і жінок, народів великих і малих» [29]. Ця тема посилюється статтею 55 Статуту, яка підкреслює важливість сприяння «загальній повазі та дотриманню прав людини та основних свобод для всіх без різниці раси, статі, мови чи релігії» для « створення умов стабільності та добробуту, необхідних для мирних і дружніх відносин між націями на основі поваги до принципу рівноправності та самовизначення народів» [29]. Світові лідери вирішили доповнити Статут ООН дорожньою картою, щоб гарантувати права кожної людини всюди. Документ, який вони розглядали і який згодом став Загальною декларацією прав людини, був розглянутий на першій сесії Генеральної Асамблеї в 1946 році. Стаття 68 Статуту ООН зобов’язувала Економічну і Соціальну Раду ООН (ЕКОСОР) «створити комісію або комісії для заохочення прав людини» [29]. ЕКОСОР є одним із шести головних органів Організації Об’єднаних Націй, заснованих статтею 7 Статуту ООН, та є головним органом для координації, перегляду політики, політичного діалогу та рекомендацій з економічних, соціальних та екологічних питань, а також для реалізації узгоджених на міжнародному рівні цілей розвитку. У 1946 році ЕКОСОР заснував Комісію ООН з прав людини (тепер вона називається Рада з прав людини) як допоміжний орган, щоб «сплести міжнародно-правову структуру, яка захищає наші основні права та свободи» [46]. На своїй першій сесії в 1947 році Комісія створила редакційний комітет, щоб розпочати розробку Міжнародного білля про права людини. Редакційний комітет спочатку складався з Елеонори Рузвельт зі США, Пен-Чун Чанга з Китаю та Чарльза Маліка з Лівану. Пізніше того ж року до редакційного комітету увійшли представники Австралії, Чилі, Франції, Радянського Союзу та Сполученого Королівства. Завдання сформулювати попередній проект було доручено Джону Хамфрі , директору Відділу з прав людини Секретаріату ООН з Канади.