Зразок роботи
3.2. Концепція правозастосувального оцінювання та дотримання зловживання правом
3.3. Аналіз зловживання правом у процесі застосування юридичних норм (за матеріалами практики Європейського суду з прав людини)
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. На даний час в Україні існує такий чиник правового бачення як зловживання правом, самостійного і безперешкодного здійснення суб’єктивних прав є одним із базових у праві та пронизує всю юриспруденцію. Саме це знаходиться у основі існування правової держави і громадянського суспільства. Однак міра свободи, закладена в суб’єктивному праві, не абсолютна, вона має певні межі, вихід за які перетворює таку поведінку особи у правопорушення.
Відповідно термін зловживання правом являє собою складову конституційного права, цивільного, адміністративного , господарського, сімейного, кримінального права, теорії держави та права, а от наприклад щодо римського приватного права, то його слід вважати першоджерелом цього поняття, хоча воно немало за собою нормативного закріплення. У ті далекі часи Римської імперії багато римських юристів, досліджували це питання, як з наукової точки зору так і з теоритичного пізнання. При чому вже тоді можна було помітити досить велику різноманітність прикладів зловживань.
Теоретико-методологічною основою роботи є праці таких дослідників, як: О.М. Стефанчук, А.В.Смітюх, A.A. Малиновський, Т.С. Яценко, О.С. Іоффе, В.А. Рясенцев, М.І. Бару, М.М. Агарков, О.Ф. Скакун, Н.С. Малеїн, С.Н. Братусь, В.П. Грибанов, І.О. Покровський, Є.А. Суханов. Зокрема В.П. Грибанов репрезинтував зловживанням правом, як особливий тип правопорушення, що вчиняє уповноважена особа при здійсненні належного їй права із використанням недозволених форм у межах дозволеного законом загального типу поведінки. Погляд М.Й. Бару розглядав зловживання правом як дії, що призводять до недозволеного використання своїх правомочностей, причому під час вчинення таких дій особа посилається на своє суб´єктивне право.
Відомий український вчений, теоретик О.Ф. Скакун вказує, що спробувала систематизувати ознаки зловживання правом, до яких віднесла: наявність діяльності їх реалізації певного права; використання певного права не за його соціальним призначенням, а із заподіянням шкоди суспільним або особистим інтересам; відсутність порушення конкретних юридичних заборон або невиконання обов´язків; встановлення факту зловживання певним правом компетентними органами застосування права; настання негативних юридичних наслідків. Тому, враховуючи, різні погляди науковців на даний час точного і неупередженого поняття зловживання правом просто не існує.Кожний з цих підходів є по-своєму універсальним, але жоден з них не може бути протиставлений іншими як єдино вірний.
Метою дослідження є комплексне вивчення основних понять, розвитку та становлення інституту зловживання правом. Адже права зловживання правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Завдання які поставлено та досліджено для досягнення визначеної мети:
- висвітлити вихідні методологічні засади загальнотеоритичного дослідження зловживання правом;
- детально проаналізувати причини, сутність, механізм здійснення та передумови виникнення поняття зловживання правом;
- дати характеристику стосовно засобів протидії зловживання правом, з використанням юридичних норм та інших форм правореалізації.
Обєктом дослідження є аналіз закріплення категорії зловживання правом у законодавстві України та внесення на основі цього дослідження вамогих висновків щодо вказаного правового явища.
Предметом дослідження є загальні закономірності виникнення й еволюції зловживання правом, механізм його здійснення та ефективність юридичних засобів боротьби з ним.
Структура курсової роботи складаються зі вступу, трьох розділів, що поділяються на підрозділи, висновків, списку використаних джерел та додатку. Повний обсяг роботи становить 39 сторінок.
Магістр