Зразок роботи
ВСТУП
Розглядаючи поняття протиправної поведінки то варто зазначити про те, що саме вона є однією із умов виникнення зобов’язання, саме як наслідок, що створює загрозу для життя, здоров’я, майна фізичної особи чи майна юридичної особи, та у разі її неусунення спричиняє заподіяння шкоди, що й створює таку загрозу.
Саме поняття „поведінка” у такому випадку вживається як всезагальна категорія, яка охоплює більш вузькі терміни „протиправна дія” та „протиправна бездіяльність”.
Дія в самому загальному вигляді становить собою об’єктивовану зовні правосвідомість та волю особи, а саме цілеспрямований і вольовий рух, чи, навпаки, цілеспрямоване й вольове утримання від певних рухів. Внутрішній світ особи, який не знайшов вираження у тих чи інших протиправних діяннях, не може бути об’єктом юридичного впливу.
Таким чином право може регулювати й регулює не думки, відчуття і емоції, а лише певні дії людей.
Варто вказати на тому, що, хоча правове значення має й правомірна, і протиправна поведінка, щодо виникнення досліджуваних зобов’язань потрібно, зокрема, аби дії особи, які створили небезпеку, власне й були протиправними.
Можемо зустріти таке визначення протиправності - це протиріччя поведінки тим вимогам щодо норм права з порушенням водночас суб’єктивного права іншої особи.
Власне сама протиправна поведінка є юридичним вираженням шкідливості дії (або бездіяльності) правопорушника[2, с. 69].
Під час створенні загрози заподіяння шкоди певному суб’єктивному праву чи інтересу порушуються норми об'єктивного права, яке охороняє такі інтереси.
Зазначені дії є негативними, шкідливими (суспільно небезпечними) зважаючи на те, що зазіхають на певний інтереси, та протиправні – зважаючи на те, що порушують юридичну охорону такого інтересу.
Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є протиправна поведінка.
Магістр