Методи адміністративного права (ID:1105913)

Вступ Адміністративне право, це курс, який з одного боку, належить до циклу фундаментальних навчальних дисциплін у програмі юридичної освіти, а з іншого — регулює суспільні відносини, що виникають у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. Розглядаючи реферат з даної навчальної дисципліни, слід перш за все виявити об’єкт та мету дослідження. Об'єктом дослідження являється метод адміністративного права. Метою дослідження, є повне і змістовне висвітлення планових питань даного реферату, таких, як поняття та загальної характеристики методу адміністративного права, особливостей адміністративно – правового методу, а також питання класифікації методів адміністративного права. 1. Поняття та загальна характеристика методу адміністративного права. Адміністративне право – це окрема галузь права у правовій системі України, норми якої регулюють суспільні відносини, що складаються в сфері державного управління. Будь-яка галузь права у тому числі й адміністративне право має свій метод правового регулювання. Метод адміністративного права – це сукупність правових засобів і способів які застосовуються органами державної влади для забезпечення регулюючого впливу норм адміністративного права на суспільні відносини. Такі прийоми використовуються органами виконавчої влади при встановленні юридичних фактів, суб’єктів адміністративного права та їх правового статусу. Адміністративний метод відіграє важливу роль у здійсненні регулятивної функції. Саме поняття методу правового регулювання є основною характеристикою будь – якої галузі права, включаючи і адміністративне право. Регулювання відносин у сфері публічного (в основному державного) управління проводиться за допомогою адміністративно-правового методу. Аналіз прийомів (способів, засобів) впливу, що містить адміністративно-правовий метод регулювання, вказує на те, що їх зміст складається з трьох компонентів: приписів, заборон, дозволів. Вони містяться в адміністративно-правових нормах. Приписи — покладення прямого юридичного зобов'язання чинити ті чи інші дії за умов, передбачених нормою. Заборони — фактично це також приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов'язків не чинити тих чи інших дій за умов, передбачених правовою нормою. Дозволи — юридичний дозвіл чинити за умов, передбачених нормою, ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням. Приписи, заборони і дозволи використовуються для регулювання суспільних відносин не тільки адміністративним, а й іншими правовими галузями. їх використання, наприклад, цивільним правом утворює цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин.[1,тема 1],