0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

«Розвиток законодавчої влади та конституційно-правові основи парламентаризму в Україні» (ID:110892)

Тип роботи: дипломна
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 120
Рік виконання: 2015
Вартість: 1700
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 1.1. Теоретико-методологічна характеристика становлення та реформування правового статусу інституту законодавчої влади в Україні 1.2. Формування конституційно-правових основ інституту парламенту в Україні 1.3. Досвід зарубіжних країн у вдосконаленні правового статусу інституту парламенту Висновки до 1 розділу РОЗДІЛ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПАРЛАМЕНТУ В УКРАЇНІ 2.1. Парламент в системі органів державної влади 2.2. Принципи, функції та повноваження парламенту в Україні 2.3. Взаємодія парламенту з іншими органами влади як основа зміцнення української державності Висновки до 2 розділу РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПАРЛАМЕНТУ В УКРАЇНІ 3.1. Реформування інституційної складової організації забезпечення діяльності законодавчої влади в умовах модернізації правового забезпече ДОДАТКОВО ПРОПОНУЄТЬСЯ ГОТОВА РЕЦЕНЗІЯ
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність теми дослідження. Для українського конституціоналізму принцип поділу влади достатньо новий і не розвинутий. Теорія поділу влади виходить з принципу рівності всіх трьох гілок влади, проте, ще з часів її засновників підкреслюється особлива роль, яка відведена владі законодавчій і органу, покликаному її здійснювати – парламенту. Саме парламент – це орган, який виражає волю носія суверенітету – народу. Тому з поділом влади тісно пов’язана ідея парламентаризму. Принципово важливим є конституювання Української держави як правової. Далеко не всі конституції розвинених демократичних держав містять подібні положення. Проте визнання Української держави правовою на сьогоднішній день належить розглядати не як реальність, доведений факт, а як одне з першорядних завдань, які належить вирішити в ході реформування України та створення процвітаючого суспільства. А на сьогоднішній день саме парламентаризм стає осередком пріоритетних цінностей представницької демократії, способом її організації, інструментом функціонування, поєднаним з цінностями, формами і методами безпосередньої і прямої демократії РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЗАКОНОДАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ 1.1. Теоретико-методологічна характеристика становлення та реформування правового статусу інституту законодавчої влади в Україні Надзвичайно важливою керівною ідеєю правової держави є принцип поділу публічної влади. Цей принцип – модель побудови державного апарату, відповідно до якої влада в державі має бути поділена між законодавчими, виконавчими і судовими органами, при цьому кожна з гілок влади відносно інших – самостійна і незалежна, що виключає можливість узурпації всієї влади в державі якоюсь особою чи окремим органом. Вперше конституційне закріплення принцип поділу влади одержав у Конституції США 1787 р., у якій від імені усього американського народу були поділені повноваження органів держави – конгресу, президента і підзвітних йому міністерств, судів. При з’ясуванні окремих аспектів цього принципу слід пам’ятати, що в наш час вони одержали ряд доповнень. Так, у конституціях деяких країн додатково виокремлюють виборчу та інші види влади. Зокрема, у «Конституції Алжиру 1976 р. зафіксовані політична влада керуючої партії, законодавча – парламенту, виконавча – президенту і уряду, судова, контрольна, установча, тобто така, яка спрямована на розробку і внесення змін у конституцію» [85, c. 996]. Інколи цей принцип розглядають з більш широких позицій і тоді говорять про поділ влади між державою і громадянським суспільством, тобто диференціюють владу на політичну, економічну, ідеологічну, масових рухів тощо. «За цим принципом можна поділяти державну владу на загальнодержавну та владу її федеративних або автономних одиниць; на владу центральну і муніципальну» [46, c. 81]. 1.2. Формування конституційно-правових основ інституту парламенту в Україні Еволюцію парламентаризму, на думку деяких учених [17, c. 208] «доцільно розглядати на стику цивілізаційного і формаційного підходів». Перший передбачає розуміння представницьких систем управління як одного з важливих компонентів єдиної світової цивілізації і підкреслює спадкоємність їхнього розвитку та утворених ними політичних і культурних традицій. Другий же вимагає ретельного вивчення взаємодії представницьких установ з оточуючою соціальною дійсністю на кожному етапі їхньої історії, зв’язків, які зумовлюють зміни в їхньому соціальному складі, структурі, спрямованості їх політики тощо. Тільки поєднання цих двох підходів може дати всебічне висвітлення цього явища, забезпечити виявлення традицій і новацій у розвитку представницьких зібрань світу. Історія парламентаризму, під якою ми розуміємо представницькі засади в управлінні, так чи інакше пов’язана з історією соціального буття людини як суспільної істоти. Вже на найбільш ранніх етапах розвитку людства етнографи й історики зафіксували професіоналізацію функцій управління. Дві світові війни, розпад СРСР, Югославії, поділ Чехословаччини та антитоталітарна демократична революція на зламі 80-х – 90-х рр. докорінно змінили політичну карту світу. З точки зору досліджуваної проблематики однією з найбільш характерних рис державного порядку першої половини ХХ ст. став тоталітаризм, який виявився то в формі державності фашистського типу (Італія, Іспанія, Німеччина), то у формі соціалістичної держави. Пріоритет законодавчої влади, тісно пов’язаний з ідеєю (принципом) народного суверенітету, в таких умовах став міфом. Це призвело не тільки до звуження реальних можливостей парламентів у сфері здійснення державної влади, а й супроводжувалося зниженням їхнього авторитету. Такий стан суспільно-політичного і конституційного розвитку у вітчизняній літературі ще донедавна визначався як «криза буржуазного парламентаризму», звичайно ж, стосовно зарубіжних країн «несоціалістичної» орієнтації [77, c. 144].