Зразок роботи
Договір, умови якого не містять домовленості сторін щодо оплати послуг
зберігача, найчастіше укладається між фізичними особами у межах відносин,
що не є підприємницькими. Договір зберігання, за загальним правилом, є
строковим договором (ст. 938 ЦК). Якщо строк зберігання у ньому не
встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач
зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її
повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред'явлення
поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом
звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця
забрати цю річ в розумний строк.
Сторонами договору зберігання є поклажодавецъ і зберігач, якими
можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи. Виняток складають випадки
здійснення зберігання на засадах підприємницької діяльності, яку може
здійснювати тільки професійний зберігач (ч. 2 ст. 936 ЦК). У останньому
випадку прийняття речі на зберігання визначається як його обов'язок (ст. 940
ЦК). Зокрема професійний зберігач, який зберігає речі на складах (у камерах
схову, інших пристосованих для їх зберігання приміщеннях) загального
користування, не має права відмовитися від укладення договору зберігання за
наявності у нього такої можливості. [13, ст. 420]
Істотною умовою є предмет договору. Предметом договору зберігання є
послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на прийняття,
зберігання та подальше повернення зберігачем певного об'єкта. Ще однією
7
істотною обставиною цього договору є його строк (термін), тобто період часу,
впродовж якого (чи до досягнення якого) зберігач зобов'язаний зберігати
передану йому річ. Договір зберігання може бути строковим (тобто таким, що
укладено на певний визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким,
що припиняється вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні).
Якщо договір є відплатним, то істотною умовою також є ціна договору.
Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як
усною, так і письмовою, в тому числі шляхом видання певних документів
(розписка, квитанція чи інший документ), що підписано зберігачем. [10, ст. 47-
49]
Отже, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов 'язується
зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її
відповідно до його умов у схоронності.
Договір зберігання може бути як реальним, так і консенсуальним. Договір
є реальним, якщо виникнення договірних відносин поставлено сторонами у
залежність від факту передачі речей зберігачу на зберігання. У випадках, коли
сторони визначають можливість (саме можливість, а не обов'язок
поклажодавця) передачі речей на зберігання після його укладення, тобто у
майбутньому - договір є консенсуальним.
Даний договір може бути строковим (тобто таким, що укладено на певний
визначений у договорі строк) і безстроковим (тобто таким, що припиняється
вимогою повернути майно, яке перебуває на зберіганні).
Положення ст. 946 ЦК визначають можливість укладення договору
зберігання як безоплатного або оплатного.
Сторонами договору зберігання є поклажодавецъ і зберігач, якими
можуть бути будь-які фізичні та юридичні особи.
Істотною умовою є предмет договору. Якщо договір є відплатним, то
істотною умовою також є ціна договору.
8
Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як
усною, так і письмовою, в тому числі шляхом видання певних документів
(розписка, квитанція чи інший документ), що підписано зберігачем.