Досвід країн Європейського Союзу у врегулюванні питання захисту прав біженців (ID:113776)

Норми міжнародного права, що застосовуються до біженців, є численними та неоднорідними, тому єдиний погляд на їхнє місце у системі сучасного міжнародного права відсутній. Специфіка правового статусу біженців полягає у тому, що вони водночас володіють основними правами людини, які застосовуються до всіх осіб незалежно від статусу і носять загальний характер, і користуються правами та привілеями, властивими лише біженцям, якими вони наділені на підставі спеціальних універсальних і регіональних міжнародних угод. Тому міжнародно-правовий захист біженців є складовою міжнародно-правового захисту прав людини. Виходячи з цього, а також із визначень галузі та інституту міжнародного права, міжнародне право захисту прав біженців можна вважати інститутом у складі галузі міжнародного права захисту прав людини [10]. У рамках ЄС правові акти проводять чітке розмежування правового статусу біженців, шукачів притулку, переміщених осіб, які користуються тимчасовим захистом у випадках масового припливу біженців, та осіб, які користуються додатковими формами захисту [12]. Певного прогресу було досягнуто у законодавстві та процедурах, пов’язаних з біженцями та шукачами притулку, головним чином, завдяки програмі AENEAS, яка надає фінансову та технічну допомогу країнам у сфері міграції та притулку, і, звісно, співпраці з Управлінням верховного комісара ООН у справах біженців [6, с. 24]. Реформування у країнах Європейської політики сусідства (ЄПС) у галузі протидії нелегальній міграції відбуваються комплексно, у цілому ряді напрямків: міграція та візовий режим, біженці та притулок, прикордонний контроль, боротьба з оргзлочинністю та протидія торгівлі людьми, співпраця з правоохоронними та судовими органами, судова реформа тощо [6, с. 25].