Особливості організації трудових відносин в умовах воєнного стану (ID:1138571)

Відповідно до чинного законодавства України основним нормативно-правовим актом, який регулює трудову діяльність є Кодекс законів про працю України. Його основна мета – забезпечити належну продуктивність праці, покращити якість роботи, підвищити ефективність та забезпечити добрі відносини між працівниками та їхніми роботодавцями. Суспільні відносини, які виникають внаслідок волевиявлення учасників, зазвичай регулюються правовими нормами. Суб'єкти, взаємодіючи з приводу купівлі товарів чи працевлаштування, стають частиною правових відносин. Таким чином, суспільні відносини є зв’язками між людьми в процесі їх спільної діяльності, а правові відносини надають їм правову форму. Отже, правові відносини – це різновид суспільних відносин, що виникають на основі правових норм, учасники яких наділені суб'єктивними правами і юридичними обов'язками, які забезпечуються державою. Трудові правовідносини є лише одним із видів таких правових відносин, що формуються у суспільстві. Тому для визначення поняття трудових правовідносин доцільно використовувати загальновизнані критерії з теорії права та трудового права. По-перше, трудові правовідносини визначаються як суспільні відносини, врегульовані нормами трудового права. Оскільки правовідносини є конкретним видом суспільних зв’язків, не існує правовідносин, які б не належали до певної сфери. Загальнотеоретичні критерії визначення правовідносин можуть проявлятися лише в конкретних галузевих правовідносинах. По-друге, при аналізі правових відносин у сфері трудового права варто враховувати комплексне поняття трудових правовідносин, яке охоплює весь спектр суспільних відносин, заснованих на трудовому договорі як основному юридичному факті, що створює взаємні права та обов'язки учасників цих відносин. Трудові правовідносини включають усі суспільні відносини, що регулюються нормами трудового права. Це означає, що трудові правовідносини охоплюють не лише власне трудові, а й інші відносини, які становлять предмет трудового права як самостійної галузі. Основними є власне трудові правовідносини (індивідуально-трудові), які виникають внаслідок укладення трудового договору між працівником і роботодавцем. Працівник зобов'язаний виконувати визначену договором роботу та дотримуватись внутрішнього розпорядку, а роботодавець – виплачувати заробітну плату та забезпечувати умови праці. Другою групою є колективно-трудові правовідносини, які стосуються соціального партнерства та умов праці на підприємствах. Ці відносини існують для підтримки власне трудових правовідносин і можуть виникати навіть на національному рівні, наприклад, через укладення Генеральних угод.