0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Звіт про проходження практики у адвоката (ID:1139439)

Тип роботи: звіт з практики
Дисципліна:Право, юридичні
Сторінок: 31
Рік виконання: 2025
Вартість: 800
Купити цю роботу
Зміст
Вступ………………………………………………………………….………..3 Розділ 1. Загальна характеристика адвокатури……………………...………4 1.1. Поняття, принципи та організаційні форми адвокатської діяльності…4 1.2. Нормативно-правова база здійснення адвокатської діяльності…….….6 1.3. Адвокатська таємниця, адвокатський запит та дисциплінарна відповідальність адвоката…………………………………………….………..……8 Розділ 2. Опис виконаних робіт…………………………………….……….12 Розділ 3. Індивідуальне завдання……………………………………………17 3.1. Підстави ініціювання визнання доказів недопустимими…..…………17 3.2. Процесуальний порядок ініціювання визнання доказів недопустимими…………………………………………………………………..…22 3.3. Аналіз практики визнання доказів недопустимими у кримінальних провадженнях……………………………………………………………………….25 Висновки……………………………………………………………………..28 Список використаних джерел………………………………………………30
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
Під час проходження практики в адвоката я отримала унікальний досвід роботи в юридичній сфері, який охоплював різноманітні напрямки. Адвокат, під керівництвом якого я працювала, займався не лише кримінальними справами, але й питаннями, пов'язаними з виконавчими провадженнями та стягненням аліментів. Це дало мені можливість дослідити цікаві аспекти поєднання цих сфер на прикладі конкретних справ. Особливо цікавою для мене стала справа, пов'язана із притягненням боржника зі сплати аліментів до кримінальної відповідальності. У рамках цієї справи я мала змогу проаналізувати особливості взаємодії між нормами кримінального права та виконавчого провадження. Завдяки цій роботі я з’ясувала, що в таких справах виникає низка проблем. Юридичні труднощі у доведенні умисного ухилення від сплати аліментів. Важливо було зібрати достатню кількість доказів, які підтверджують умисел боржника, зокрема його ухилення від офіційного працевлаштування або приховування доходів. При винесенні обвинувальних вироків у справах зазначеної категорії, суди повинні завжди вказувати, в чому полягає злісний характер ухилення від сплати коштів на утримання дітей та як це підтверджується конкретними доказами. При розгляді справи необхідно розглядати такі аспекти, як систематичність, тривалість і причини ухилення від сплати аліментів, наявність наданої допомоги дитині, а також місце роботи, місце проживання і спосіб життя особи, яка притягається до кримінальної відповідальності. Можуть досліджуватися й інші обставини, які мають значення для коректного вирішення справи, такі як: як особа себе вела під час роботи в останньому місці, її місце проживання, наявність чи відсутність судимості, наявність інших членів сім'ї, які можуть бути непрацездатними або потребувати догляду, перебування на обліку в центрі зайнятості населення, а також чи надала особа інформацію адміністрації підприємства, установи або організації при працевлаштуванні про те, що вона зобов'язана сплачувати кошти на утримання дітей, тощо. Кримінальник касаційний суд Верховного суду висловлює ініціативу щодо поліпшення формулювання ст. 164 КК. Зокрема, вони пропонують розглянути можливість включення в закон визначення тривалості та систематичності дій боржника як критеріїв для визначення злісного характеру ухилення від сплати аліментів. Ці конкретні ознаки визначають дії як злісні та охоплюють усі можливі методи ухилення від сплати. Це пропозиція варта уваги, оскільки в законі не вказано жодних конкретних критеріїв для визначення злісного характеру діяння. Більш вірним було б сформулювання статті 164 КК, яке б включало визначення умислу особи, систематичність, тривалість діяння та обсяг зобов'язань, що виникли внаслідок цих дій. На мою думку, в Україні є проблема, пов'язана з притягненням осіб, які не сплачують аліменти, до відповідальності. Закон України "Про виконавче провадження" обмежує можливість державного виконавця направляти подання лише про притягнення до адміністративної відповідальності. Іншими словами, в основному ця проблема розглядається як порушення адміністративних норм, а не кримінальних. Окрім того, ініціатива щодо подання заяви про притягнення до кримінальної відповідальності належить особі, на користь якої кошти мають сплачуватись. Це означає, що стягувач, тобто той, хто має отримувати аліменти, має брати на себе ініціативу щодо звернення до правоохоронних органів. Також, важливо зазначити, правоохоронні органи не завжди охоче відкривають кримінальні справи у таких випадках. Це може бути пов'язано з рядом факторів, таких як обмежені ресурси правоохоронних органів, складність доведення вини, та інші. Як наслідок, багато боржників уникають кримінальної відповідальності, навіть якщо вони свідомо ухиляються від сплати аліментів. Ця ситуація свідчить про необхідність перегляду законодавства та процедур з метою забезпечення кращого виконання рішень суду щодо сплати аліментів. Можливі варіанти включають в себе посилення відповідальності боржників у цьому питанні, поліпшення механізмів співпраці між державною виконавчою службою та правоохоронними органами, а також спрощення процедур для стягувачів аліментів у випадках, коли боржники не сплачують аліменти свідомо.