Характеристика речових прав на чуже майно за цивільним законодавством (ID:1143406)
Зміст
Вступ …………………………………………………………………………..…3
Розділ 1. Речові права на чуже майно як різновид цивільних прав ……....…..5
1.1. Поняття і види речових прав на чуже майно …………………………...
1.2. Ознаки речових прав на чуже майно …………………………................
Розділ 2. Характеристика основних речових прав на чуже майно ……….….
2.1. Право володіння чужим майном …………………………………………..
2.2. Право користування чужим майном (сервітут) …………………………...
2.3. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) …………………………………..
2.4. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) ……………………………………..………………………………..
Розділ 3. Цивільно-правовий захист речових прав ………………………..…..
Висновки ……………………………………………………………….……….29
Список використаних джерел …………………………………………………33
Зразок роботи
Річчю є предмет матеріального світу, стосовно чого можуть виникати цивільні права та обов’язки.
Словосполучення «речове право» у цивілістичній лексиці інколи вживається у чотирьох значеннях:
1) в об’єктивному, тобто як системна сукупність правових норм (правил поведінки), що впорядковують відповідна (речові) правовідносини;
2) в суб’єктивному, тобто як різновид суб’єктивного права, котре належить конкретному суб’єктові та визначає міру його можливої поведінки відносно певної речі;
3) у значенні «законодавство», тобто як системна сукупність нормативно-правових актів, де зосереджені норми речового права;
4) інколи термін «речове право» використовують для позначення самих речових правовідносин [5, с.421].
При визначенні речового права має значення розуміння речового права в об’єктивному і в суб’єктивному значенні. За визначенням Г. Г. Харченка суб’єктивне речове право – це абсолютне майнове право, здійснення якого відбувається через самостійне та самодостатнє правове панування особи над об’єктом безпосередньо або опосередковано у порядку та в межах, встановлених законом [7, с.22].
Речове право в об’єктивному значенні можна визначити як сукупність правових норм, що регулюють відносини, пов’язані з впливом особи на річ.
Під речовими правами на чуже майно (обмеженими речовими правами) слід розуміти зареєстроване в установленому законом порядку абсолютне цивільне право в тому чи іншому обмеженому, точно визначеному законом відношенні використовувати чуже, як правило, нерухоме майно в своїх інтересах без посередництва його власника (в тому числі й поза його волею) [10, с.284].
Речові права на чуже майно (jura in re aliena) надають уповноваженим особам можливість обмеженого панування над річчю, яка перебуває у власності іншої особи [5, с.423]. На відміну від зобов’язальних прав реалізація обмежених речових прав не залежить від дій інших осіб, зокрема, – власника.
Інші роботи з даної категорії: