Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Метод цивільного права є основою ефективного регулювання цивільних правовідносин у правовій системі, адже він визначає механізми взаємодії між державою, інститутами правопорядку та учасниками цивільних відносин. Це сукупність засобів і прийомів, за допомогою яких держава здійснює вплив на цивільно-правові відносини, забезпечуючи правовий захист прав та свобод суб’єктів цивільного права. Метод цивільного права забезпечує баланс між автономією волі учасників правовідносин та необхідністю контролю з боку держави для охорони публічних інтересів, забезпечення справедливості та соціальної стабільності.
Існуючи як основа для врегулювання цивільних відносин, методи цивільного права визначають структуру і порядок правових зв’язків між учасниками, а також можливість застосування певних правових засобів. Вони виступають інструментом для забезпечення належного виконання цивільних прав і обов'язків, визначають межі дії права в різних сферах відносин, відзначаючи роль як імперативних, так і диспозитивних норм.
Метод цивільного процесуального права, в свою чергу, є важливою складовою теорії цивільного процесу, яка обумовлює організацію правового процесу з урахуванням специфіки цивільних правовідносин, методів і форм їх реалізації у судовій практиці. Цей метод включає в себе сукупність засобів та прийомів, що застосовуються судами та іншими органами для забезпечення правосуддя в цивільних справах.
Феномени диспозитивності та імперативності в праві, а також їх прояви на різних рівнях правової матерії стали об'єктом дослідження таких вітчизняних юристів, як О. Грушевська, Н. Кузнєцова, О. Кухарєв, Р. Майданик, І. Маньковський, В. Надьон, Н. Невмежицька, О. Отраднова, С. Погрібний, Я. Романюк, І. Спасибо-Фатєєва, М. Старинський, Я. Шевченко, В. Яроцький та інші. Однак, незважаючи на значення цього методу для правової системи, питання його визначення, систематизації та ефективності залишаються недостатньо дослідженими. В юридичній науці відсутня єдина, узгоджена концепція, яка б враховувала усі аспекти застосування методу цивільного процесуального права, включаючи взаємозв'язок між різними нормами та принципами, що лежать в його основі. Саме відсутність ґрунтовних досліджень методу цивільного права і обумовлює актуальність обраної теми курсової роботи.
Метою дослідження є проведення загальної характеристики методу цивільного права та визначення його особливостей.
Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання:
– визначити поняття методу цивільного права;
– розкрити особливості методу цивільно-правового регулювання;
– проаналізувати співвідношення принципів цивільного права та методу цивільно-правового регулювання;
– охарактеризувати диспозитивний метод регулювання цивільних відносин;
– дослідити особливості імперативного методу в цивільному праві;
– проаналізувати актуальні проблеми методу цивільного права в Україні;
– запропонувати можливі шляхи вдосконалення методу цивільно-правового регулювання.
Об’єктом дослідження є відносини, які виникають у сфері регулювання цивільних правовідносин.
Предметом дослідження є метод цивільного права та його особливості.
Методологічну основу курсової роботи складає застосування сукупності сучасних наукових методів, що дозволяють глибше розкрити тему дослідження. Для досягнення поставлених цілей використовуються різні методи, які є характерними для правових досліджень. Формально-догматичний метод застосовувався для аналізу та визначення поняття методу цивільного права. Метод аналізу використано в роботі для вивчення співвідношення між принципами цивільного права та методом цивільно-правового регулювання. Метод систематизації використано для класифікації методів цивільного права, зокрема для виокремлення диспозитивного та імперативного методів регулювання.
Теоретичною базою роботи стали праці провідних вітчизняних та іноземних науковців у галузі цивільного права, які містять актуальні погляди та висновки щодо предмета дослідження. Окрім того, до роботи включено навчальні підручники, що надають базову інформацію з теми, а також інтернет-ресурси, які дають змогу отримати найновіші наукові результати та інформацію з актуальних правових питань.
Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновок та список використаної літератури, що забезпечує логічний та послідовний виклад матеріалу, дозволяючи розкрити тему дослідження всебічно. Обсяг основної частини курсової роботи складає 42 сторінки. Загальний обсяг роботи – 45 сторінок.
РОЗДІЛ 1
ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДУ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
1.1. Поняття методу цивільного права
Характер майнових і особистих немайнових відносин відіграє ключову роль у формуванні цивільного права як окремої галузі. Визначення кола цих відносин дало змогу окреслити, які саме суспільні відносини є об’єктом цивільно-правового регулювання. Однак важливо розуміти не лише, які відносини охоплює цивільне право, а й те, як саме здійснюється їх регулювання, які засоби впливу використовуються, тобто який метод закладено в основу цього регулювання. Особливості відносин, що підлягають регулюванню цією галуззю права, зумовлюють специфіку методу правового впливу. Таким чином, між предметом правового регулювання і його методом існує тісний взаємозв’язок [6, с. 9].
Поняття методу правового регулювання має історичне походження. Воно відображає особливості форм, прийомів і способів, які держава використовує для впорядкування суспільних відносин певного типу. Розуміння цього методу важливе не лише з теоретичної, а й з практичної точки зору. У законотворчій діяльності послідовне використання правового методу сприяє ефективному регулюванню суспільних відносин і створенню узгодженої та логічної законодавчої системи. Натомість його недотримання може призвести до дисбалансу правового механізму, порушення цілісності законодавчих актів і зниження їхньої ефективності [6, с.9-10].
Привертає увагу те, що більшість дослідників приходять до висновку, що метод правового регулювання є єдиним як для правової системи в цілому, так і для окремих галузей права. Це також відображається у назвах монографій, присвячених цій темі, та відповідних розділів підручників, де використовуються терміни «метод правового регулювання» або «метод права», а в деяких випадках – обидва ці терміни одночасно, що вказує на ототожнення цих понять у зазначених джерелах [11, с.40].
На загальнонауковому рівні метод правового регулювання розглядається як спосіб теоретичного аналізу фактичного матеріалу, у світоглядному контексті, тобто як загальний підхід до дослідження. В теорії права цей метод тлумачиться як підхід до організації певної сфери суспільних відносин, що визначає використання відповідного комплексу юридичних засобів [9, с. 100].
На галузевому ж рівні його розглядають як [11, с.39]:
– систему специфічних форм і прийомів, що використовуються державою для регулювання суспільних відносин цього виду;
– систему конкретних способів, засобів та прийомів, завдяки яким право як регулятор суспільних відносин впливає на них у нормативному порядку, встановлюючи правила поведінки учасників
