СИСТЕМА ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ (ID:1210912)
Автор більше не продає цю роботу
?
Основні причини, чому роботи знімають з продажу:
- Автор роботи самостійно зняв її з продажу
- Автор роботи видалив свій аккаунт - і всі його роботи деактивувалися
- На роботу надійшли скарги від клієнтів - і ми її деактивували
Зміст
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ І ПОНЯТТЯ ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА 5
1.1. Ознаки та характеристики джерел конституційного права 5
1.2. Специфіка джерел конституційного права України 8
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМАТИКА ДЖЕРЕЛ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 11
2.1. Конституція України як основне джерело конституційно-правових норм 11
2.2. Законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти як джерела конституційного права 13
2.3. Міжнародні угоди та їх роль як джерел конституційного права 15
2.4. Порівняння джерел конституційного права в Україні та зарубіжних країнах 17
РОЗДІЛ 3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РІШЕННЯ 21
3.1. Проблеми визначення джерел конституційного права в Україні 21
3.2. Перспективи реформування системи джерел конституційного права в Україні 23
ВИСНОВКИ 27
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 29
Зразок роботи
За спостереженням В. В. Кравченка, конституційно-правові норми реалізуються через різноманітні зовнішні форми, які традиційно називають джерелами конституційного права. У сучасній науці виділяють дві ключові сфери цих джерел: природне та позитивне право. Перше з них — природне право — втілює загальнолюдські уявлення про свободу, справедливість і невідчужуваність прав людини [13, с. 33–37].
Водночас, як підкреслюють В. І. Чушенко та І. Я. Заяць, зовнішня форма конституційно-правових норм — це система засобів, за допомогою яких абстрактні, ідеальні зразки поведінки знаходять конкретне відображення у правовій дійсності. У науковій літературі саме цей зовнішній прояв норм прийнято розглядати як їхнє джерело [22, с. 36].
Українська вчена О.П. Васильченко стверджує, що під терміном «джерело
конституційного права» розуміється спосіб існування найбільш суттєвих і загальних правил поведінки (зовнішня форма їх виразу), які володіють власними ознаками й регулюють постійні відносини конституційного характеру [4, с. 14]. Ось перефразований варіант із збереженням посилань:
В. Ф. Погорілко та В. Л. Федоренко визначають джерело конституційного права України в юридичному розумінні як форму зовнішнього виявлення конституційно-правових норм, що встановлені або санкціоновані українським народом, державою чи органами місцевого самоврядування, і мають обов’язкову юридичну силу [18, с. 43].
На думку вчених, джерела конституційного права України мають низку ознак:
Інші роботи з даної категорії:
Магістр