Правове регулювання бджільництва (ID:1214980)

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА ЗАКОНОДАВЧІ ЗАСАДИ БДЖІЛЬНИЦТВА 1.1. Нормативно-правове регулювання бджільництва в Україні Про розвиток законодавства у сфері бджільництва існують відомості, що в давнину були неписані закони, які стосувалися збирачів і споживачів меду, полювання на бджіл. Деталі цих законів можна зустріти в легендах та міфах. Пізніше з’явилися і письмові закони: давньогрецькі, давньоримські, давньоарабські, старогерманські. Так, перші письмові відомості про бджіл і використання меду та воску датуються XII− XIV ст. до н. е. З розвитком суспільства життя вимагало вдосконалення способів збору меду. Це здійснювалось через організацію приватного користування бортними деревами. Зберегти борті у гущі лісу, де вони знаходились без будь-якої охорони та були відкриті й доступні всім і кожному, було важко, а іноді й неможливо. Так, із розповсюдженням і розвитком бортництва, ще задовго до прийняття юридично оформлених законів, у народі існував звичай, за яким ніхто не мав права чіпати той предмет, на якому стояв знак власності, і цього звичаю дотримувались усі. Будьяке, навіть мізерне порушення каралось. Старі закони про охорону бортей є справедливими і досконалими. Вони захищали інтереси бортників та охороняли медоносних бджіл. На Русі у ІХ – Х ст. існувала система норм усного звичаєвого права. Більшість законів давнього часу не дійшло до нас, а якщо і збереглись, то фрагментарно, й лише окремі збірки відомі в повному обсязі. Важливою особливістю звичаєвого права є те, що його норми сприймались загалом як справедливі і з ними мусили погоджуватися всі правителі. Вони не наважувались відмовити у санкціонуванні старих звичаїв і традицій, підносячи їх до джерел права. У ті часи закони стосувались різних сторін справи, починаючи від простого обліку меду для збору данини [1, с. 78]. За часів Київської Русі першим збірником українського законодавства, в якому знаходимо статті щодо бортництва, була «Руська правда». Вона містить давні норми звичаєвого права і є найважливішою пам’яткою давньоруського права. Більшість дослідників поділяють її на 3 основні редакції: коротку, просторову та скорочену. До найважливіших пам’яток права часів панування на території України Литовської держави належать Литовські статути. Литовські статути у всіх 3 редакціях 1529, 1566 і 1588 рр. були ґрунтовнішою і ширшою кодифікацією, ніж попередні закони. Ці кодекси виникли як правові акти багатонаціональної держави, їх норми відтворювали звичні «давні» права і розглядалися українцями як власно споконвічне право. У Литовських статутах (в усіх їх редакціях) міститься значна кількість артикулів, які регулювали відносини щодо бортництва (IX розділ «О ловах, о пущах, о бортном дереве, об озерах, о бобрових гонах,о хмельниках, о соколиних гнездах») [2, с. 107-108].