Зразок роботи
1. Поняття та види джерел трудового права України
Джерела трудового права – це форми вираження норм трудового права, які приймаються, санкціонуються чи визнаються компетентними органами держави і за їх допомогою здійснюється правове регулювання трудових та інших відносин, які входять до предмету трудового права. [с. 56, 15]
Ієрархія правових актів в системі джерел трудового права знаходить свій прояв в тому, що правовий акт меншої юридичної сили повинен прийматися на основі та на виконання акта більшої юридичної сили. Яскравим прикладом вищезазначеного виступає конституційне положення, відповідно до якого Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються не перечивши Конституції України та повинні їй відповідати. Таким чином, правовий акт як структурний елемент системи трудового права є комплексним поняттям, що включає в себе як закони, так і підзаконні нормативно-правові акти, як акти, що прийняті парламентом України, так і міжнародні договори, ратифіковані чинним законодавством України. [с. 39-40, 2]
Класифікація джерел трудового права здійснюється за наступними ознаками: органи правотворчості, форма акта, ступінь узагальнення джерела і сфера дії, ін. Джерела трудового права за органами правотворчості поділяються на акти, які видають вищі органи державної влади та управління, центральні органи державної влади та управління; місцеві органи влади та органи місцевого самоврядування; керівники об’єднань підприємств, організацій спільно чи за погодженням із профспілковими комітетами і трудовими колективами, тобто локальні нормативно-правові акти. Наступний поділ за формою акта - це закони, укази, декрети, постанови, розпорядження, накази, інструкції, правила, положення, рішення та ін. . Сфера дії - джерела права поділяють на: загальнодержавні; галузеві, або ж відомчі; локальні - місцеві. За ступенем узагальнення джерела права поділяють на: кодифіковані, наприклад, КЗпП; комплексні — одночасно є джерелами декількох галузей права (так, Закони України “Про власність”, “Про зайнятість населення”, “Про охорону праці”, “Про господарські товариства”, які за галузевою належністю є актами цивільного та господарського права, містять також норми, що стосуються трудового права); базові — закони чи постанови, прийняті Верховною Радою України, що містять загальні положення, детальне регламентування яких передбачено підзаконними актами. Основним критерієм розмежування джерел трудового права є класифікація за їх юридичною силою: • Конституція України; • міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Верховною Радою України; • закони України; • підзаконні акти, до яких належать: а) укази Президента; б) декрети, постанови Кабінету Міністрів України; в) накази, інструкції, правила, прийняті відповідними міністерствами, державними комітетами, департаментами, відомствами; г) нормативні акти профспілок щодо охорони праці; ґ) локальні (місцеві) нормативні акти. Отже, місце відповідного органу в структурі державних органів влади чи управління визначає місце певного нормативноправового акта у системі джерел трудового права [с. 19-20, 2].
Магістр