Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми. Цивільні правовідносини є фундаментальною категорією цивільного права та змінюють ключову роль у регулюванні суспільних відносин. Вони забезпечують юридичний порядок у взаємодії фізичних, юридичних осіб, держави та інших суб'єктів, що визначає їхні права, обов'язки та відповідальність. У сучасних умовах трансформації правової системи України, зокрема в контексті євроінтеграційних процесів, змін у законодавстві, а також впливу глобальних і локальних викликів, таких як війна, економічна нестабільність та цифровізація, дослідження цивільних правовідносин набуває особливої актуальності. Гнучкість цивільного права дозволяє адаптуватися до нових суспільних потреб, таких як регулювання відносин, пов’язаних із цифровими активами (наприклад, криптовалюта чи NFT), чи врахування форс-мажорних матеріалів у виконанні договорів, що робить цю тему елементом загальної правової системи.
Поняття цивільних правовідносин закріплено в загальній частині Цивільного кодексу України [3, ст. 1-2, 4,7-8]. Водночас у ст. 1 Цивільного кодексу України не передбачає чіткого розмежування між термінами «відносини, що регулюють цивільне законодавство» та «цивільні відносини». Перший термін охоплює фактичну поведінку особи, яка підлягає правовому регулюванню, тоді як другий визначає юридичні зв'язки між учасниками правовідносини. Така особливість захисту наукових дискусій щодо чіткого визначення поняття та меж цивільних правовідносин. Наприклад, Дзера О.В. та Кузнецова Н.С. наголошують на юридичній рівності сторінку як ключову ознаку цивільних правовідносин, що відрізняє їх від адміністративних чи трудових відносин, тоді як Харитонов Є.О. акцентує увагу на майновій і немайновій спрямованості таких відносин як на основі їхньої специфіки. Борисова В.І., своєю чергою, підкреслює значення принципу добросовісності у формуванні цивільних правовідносин, що є актуальним в сучасних умовах викликів.
Цивільний кодекс виокремлює три важливі аспекти цивільно-правового регулювання:
Юридична природа відносин – суспільні відносини, які врегульовані нормами цивільного права та застосовуються взаємодією учасників;
Засоби регулювання – юридичні механізми, що встановлюють модель належних відносин, що відповідають нормативним актам та індивідуальним угодам;
Результат регулювання – впорядковані правом взаємодії між учасниками суспільних відносин.
Цивільні правовідносини можуть існувати як у статиці (тобто в стані правової рівноваги, коли права та обов’язки учасників є стабільними), так і в динаміці (якщо завершується трансформація правового статусу сторінки, наприклад, унаслідок виконання або порушення зобов’язань). Виникнення цивільних правовідносин можливо не лише на підставі норм законодавства, а й через інші юридичні механізми, такі як цивільний договір [3, ч. 1-3 ст. 6], установчі документи юридичних осіб [3, ст. 87], звичаї, міжнародні договори. Окремо варто зазначити, що в Україні рішення судів, зокрема Верховного Суду, не є офіційним джерелом права, але можуть мати орієнтовне значення для уніфікації правозастосовної практики, що впливає також на розвиток цивільних правовідносин.
Таким чином, цивільні правовідносини є основою правового регулювання майнових і немайнових відносин, впровадження правового статусу учасників, способи набуття та реалізації прав, а також юридичні механізми порушення захисту прав. Саме тому дослідження цієї теми, зумовило вибір теми курсової роботи: «Цивільні правовідносини».
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, що регулюються нормами цивільного права та виникають між фізичними, юридичними особами, державою та іншими суб’єктами у сфері майнових і немайнових прав.
Предмет дослідження – Цивільні правовідносини.
Мета – розуміння цивільних правовідносин як взаємопов’язаних елементів.
Методологія дослідження. У роботі використано методи аналізу (для вивчення нормативних актів і наукової літератури), синтезу (для узагальнення ознак і елементів цивільних правовідносин), порівняльного правового аналізу (для порівняння цивільних правовідносин з іншими видами загальних правових відносин) та індукція (для формулювання висновків).
Завдання курсової роботи :
1) з’ясувати сутність поняття “цивільні правовідносини” у контексті українського законодавства/ у рамках правової держави;
2) визначити та проаналізувати основні види цивільних правовідносин;
3) розглянути та проаналізувати процеси змін, виникнення та припинення цивільних правовідносин в контексті закону;
4) з’ясувати сутність елементів цивільних правовідносин;
5) проаналізувати порядок формування складу та ознак цивільних правовідносин;
Структура роботи складається із вступу, двох розділів, що мають підрозділи, висновків та списку використаних джерел.
