Особливості регулювання праці окремих категорій працівників (ID:1260794)

Процедура надання легшої роботи ґрунтується на добровільній згоді працівника та може бути тимчасовою (на визначений медичним висновком термін) або безстроковою. Крім того, законодавство містить суттєві фінансові гарантії. У випадку переведення на нижчеоплачувану роботу, за працівником зберігається попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення. Це матеріальне забезпечення виступає компенсаційним механізмом, що має на меті уникнути соціально-економічного тиску на працівника, який змушений змінити трудову функцію. Більш того, як слушно зауважує Л.В. Котова, обов'язок роботодавця не обмежується лише зміною посади, він має активно сприяти створенню умов для праці такої особи [20, с. 87]. Як підкреслюють І.Г. Козуб та М.В. Годецька, висновок про знижену працездатність безпосередньо впливає на визначення трудової функції та робочого місця. Це вимагає від роботодавця не просто надання іншої посади, а створення таких умов, які повністю відповідають медичним приписам, включаючи адаптацію технологічних процесів, режиму праці, а у разі потреби – встановлення неповного робочого часу на прохання працівника за ст. 172 КЗпП [19, c. 55-56]. Таким чином, переведення на легшу роботу виступає не просто технічною дією роботодавця, а ключовим елементом механізму індивідуалізації трудових відносин, який дозволяє адаптувати умови праці до реального стану здоров’я конкретної особи. Такий підхід спрямований на максимально можливе збереження її працездатності та професійного потенціалу, не виводячи працівника зі сфери зайнятості та не переводячи його у статус утриманця. Фактично, ця модель забезпечує баланс між інтересами працівника та роботодавця, зводячи до мінімуму ризик втрати професійної кваліфікації. У підсумку, застосування цього механізму є прямою формою реалізації конституційної гарантії права на охорону здоров’я та безпечні умови праці.