Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів як джерело права в Україні (ID:130041)
Зміст
ЗМІСТ
Вступ ……………………………………………………………………………3
Розділ 1. Конвенція з міжнародних договорів купівлі-продажу товарів як частина національного законодавства України ……………………….…………..9
1.1 Історичні передумови прийняття Конвенції ………………………...…...9
1.2 Принципові засади Конвенції ……………………………………….......12
1.3 Особливості застосування Конвенції …………………………………...23
Розділ 2. Співвідношення Конвенції з положеннями внутрішнього законодавства України (окремі аспекти)………………………………………….35
2.1 Особливості регулювання обов’язків продавця ………………………..35
2.2 Особливості регулювання обов’язків покупця …………………………40
2.3. Відповідальність та звільнення від відповідальності за порушення договору……………………………………………………………………………..44
Розділ 3. Застосування Конвенції з міжнародних договорів купівлі-продажу товарів як джерела права в Україні …………………………………….48
3.1. Правові підстави для застосування положень Конвенції з міжнародних договорів купівлі-продажу товарів в України…..…………..……………………………………………………………...48
3.2. Застосування положень Конвенції міжнародних договорів купівлі-продажу товарів в Україні………………………….……….…………………...51
3.3. Проблеми тлумачення та практичного застосування Конвенції міжнародних договорів купівлі-продажу товарів в Україні. …............................58
Висновки………………………………………………………………………60
Список використаних джерел………………………………………………..63
Зразок роботи
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України [68].
Конвенція набула чинності для України за Указом Президії Верховної Ради Української радянської соціалістичної республіки «Про приєднання Української Радянської Соціалістичної Республіки до Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 23.08.1989 №7978-XI [69].
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України»,закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною Радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України [70].
Тому, згаданий Указ Президії Верховної Ради є чинним.
Крім того, Декларація про державний суверенітет України 1990 року (Розділ X. Міжнародні відносини) визначила «пріоритет загальновизнаних норм міжнародного права перед нормами внутрішньодержавного права» [71].
Відповідно до п. 9 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 № 05-4/608 «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», господарські суди повинні мати на увазі, що Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) має застосовуватись у вирішенні спорів за договорами купівлі-продажу, укладеними сторонами, які знаходяться у різних державах, незалежно від посилання на зазначені конвенції у договорі за наявності однієї із таких умов:
- сторони договору перебувають у державах, кожна з яких є учасницею конвенції;
- згідно з колізійними нормами міжнародного приватного права має застосовуватися матеріальне право держави учасниці конвенції [72].
Тобто, Конвенція ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів є частиною національного законодавства на підставі Конституції України, Закону України «Про правонаступництво України», Указу Президії Верховної Ради Української радянської соціалістичної республіки від 23.08.1989 №7978-XI, що і є підставою для застосування Конвенції в Україні.
Інші роботи з даної категорії:
Магістр