СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ В КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІЙ ДОКТРИНІ УКРАЇНИ (ID:131050)

Актуальність теми курсової роботи. Дослідження проблематики законного й обґрунтованого притягнення спеціальних суб’єктів злочину до кримінальної відповідальності завжди було актуальним у доктрині кримінального права України, країн пострадянського простору і не тільки. Адже цього вимагає реалізація конституційно-правових принципів побудови демократичної, суверенної держави. Саме це обумовлюється потребою приведення кримінально-правової теорії, відповідальності спеціального суб’єкта злочину у відповідність до нового етапу розвитку кримінального законодавства нашої країни, потребою переосмислення ряду теоретичних положень і постулатів, обумовлених поступальним розвитком сучасного суспільства. По-перше проблема тут полягає, у тому, що в чинному законодавстві зберігається тенденція розширення кількості норм, що встановлюють відповідальність суб’єктів, які володіють спеціальними ознаками, за скоєні ними злочинні діяння. Так, наприклад, взявши період з 1990 до 2008 року кількість складів зі спеціальним суб’єктом у кримінальному законодавстві збільшилася на 10% від загальної кількості злочинів. Така ж тенденція збереглася і до сьогодні. Кількість складів зі спеціальним суб’єктом продовжує збільшуватися з огляду на процес диференціації кримінальної відповідальності, що на даний час можна помітити в роботі законодавчих органів. Кримінальний кодекс України, який був прийнятий 5 квітня 2001 року, а втупив у дію з 1 вересня 2001 року, запровадив у кримінально-правову дійсність цілий ряд новинок, які визначають поняття спеціального суб’єкту( частина 2 статті 18 КК України), а також встановлюють нові види спеціальних суб’єктів злочинів, які не були зазначенні у раніше діючому законодавстві(Кримінальний кодекс УРСР від 01.04.1961року).