Зразок роботи
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ
ДГ Дослідницькі групи
ЕОМ Електронно-обчислювальна машина
ПД Пошукові дослідження
ФД Фундаментальні дослідження
НДДКР Науково-дослідницькі та дослідно-кострукторські роз¬робки
ОЗФ Організовані злочинні формування
ОРД Оперативно-розшукова діяльність
НДІ Науково-дослідний інститут
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Традиційні методи протидії злочинності сьогодні не дають бажа¬ного результату. Об'єктивно це пов'язано з тим, що вирішення завдань боротьби зі злочинністю ускладнюється в умовах розбудови демокра¬тичної, правової держави з ринковою економікою, оскільки, з одного боку, слабшає тоталітарний прес страху і розширюється свобода людської поведінки, у тому числі й злочинної, а з іншого - боротьба зі злочинністю в нашому суспільстві все більше повинна входити в суворі рамки законності, слідувати демократичним принципам і додер¬жанню конституційних прав і свобод громадян, що набагато усклад¬нює процес збирання доказів.
За даних умов з усією гостротою постає питання про розробку адекватних заходів реагування, кардинальне вдосконалення теоретич¬ного, інформаційного та практичного забезпечення правоохоронних органів оригінальними і ефективними криміналістичними методами, прийомами, засобами та рекомендаціями.
Сучасний етап розвитку криміналістики характеризується актив¬ним, цілеспрямованим пошуком ефективних шляхів удосконалення слідчої практики на фундаментальній теоретичній основі. В останні роки сформульована низка нових, перспективних напрямків, пов'яза¬них з дослідженням актуальних у теоретичному і важливих у практич¬ному відношеннях проблем, розробка яких пов'язується з іменами вітчиз¬няних і зарубіжних криміналістів - Р.С. Бєлкіна, В. П. Бахіна, В. І. Гон¬чаренка, О. Н. Колесниченка, В. О. Коновалової, В. Г. Лукашевича, Г. А. Матусовського, М. В. Салтєвського, В. Ю. Шепітька, Ю. П. Аленіна, А. В. Дулова, В. О. Образцова, М. О. Селіванова, М. П. Яблокова та ін.
Найбільш значущі криміналістичні концепції розробляються на базі пізнаних закономірностей науково-технічного прогресу, вивчення і використання його результатів для вдосконалення наукових основ розкриття, розслідування та попередження злочинів. Саме на стиках суспільних, природничих та технічних наук, у ході інтеграції знань різноманітних галузей формулюються нові наукові напрямки, творче використання яких відкриває широкі можливості для подальшої оптимізації і підвищення ефективності наукового пошуку і правозастосовної діяльності.
Особливе місце тут посідають спеціальні науки, що виникли в епо¬ху науково-технічного прогресу, які є "проміжною ланкою" між філо¬софією і окремими науками. Їх відмінною рисою є те, що вони розроб¬ляють загальні пізнавальні засоби для вирішення різнотипних науко¬вих завдань і придатні для побудови теорії практично в будь-якій галузі знання. До числа таких наук слід віднести прогностику, що створила основу для формування галузевих теорій прогнозування, у тому числі й криміналістичного, покликаного досліджувати певний фрагмент об'єктивної дійсності (закономірності, що входять до предмета науки криміналістики) на якісно новому рівні.
Актуальність розробки проблеми криміналістичного прогнозуван¬ня обумовлена в першу чергу концептуальним значенням прогностичного мислення, його роллю в оптимізації наукового пошуку та прак¬тичних рекомендацій. У самому прогностичному мисленні закладені елементи евристичної діяльності-пошуку нового, розширення пред¬метної сфери дослідження. Крім того, прогнозування є природною, внутрішньою функцією будь-якої науки. Для криміналістики з ураху¬ванням цілей, завдань, що стоять перед нею, а також об'єктно-предмет¬ної сфери дослідження дана функція набуває особливого значення, що посилюється ще й тим становищем, яке криміналістика займає у сис¬темі междисциплінарних зв'язків.
Водночас, прогностична функція криміналістичної науки дотепер ще не одержала належного розвитку, який відповідає складним завдан¬ням, що стоять перед наукою і практикою у сфері боротьби зі зло¬чинністю. Висловлення більшості вчених щодо перспектив розвитку науки криміналістики, об'єктів її пізнання спираються головним чи¬ном на загальні міркування або особисті уявлення, а не на комплексні дослідження закономірностей і тенденцій їх розвитку, широке викори¬стання вихідних даних та відповідну методику їх опрацювання.
Немає потреби доводити, що активізація прогностичної функції на¬уки криміналістики багато в чому залежить від поглибленої розробки теоретико-методологічних питань наукового прогнозування. Зусиллями Р.С Бєл¬кіна, Г. Л. Грановського, Л. Г. Горшеніна закладені концептуальні ос¬нови теорії криміналістичного прогнозування (криміналістичної про¬гностики), які стали теоретичною базою для продовження досліджень В.А. Журавлем, Г.А. Матусовським, П.Д. Білєнчуком тощо. Між тим дослідження зазначених питань не тільки виступає як важливий елемент самопізнання науки криміналістики, її гносео¬логічних особливостей і можливостей, а й безпосередньо відповідає потребам практики. Положення криміналістичної прогностики сприя¬ють випереджуючій оцінці і осмисленню дійсності, поясненню складної динаміки тих чи інших процесів злочинної діяльності у май¬бутньому (видозміна існуючих і поява нових засобів приготування, вчинення та приховування злочинів, сфер реалізації злочинних намірів і об'єктів (предметів) посягання тощо) і, відповідно, в можливих змінах у діяльності по розкриттю, розслідуванню та попередженню цих зло¬чинних проявів, що змінюються. Природно, розробка основних поло¬жень криміналістичної прогностики як самостійного вчення про за¬гальні закономірності побудови і перевірки прогнозів, що відображують перспективи і напрямки розвитку науки криміналістики та об'єктів її пізнання в майбутньому, активізує реалізацію прогностичної функції криміналістики, виступаючи її теоретико-методологічною базою.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є з'ясування особливостей криміналістичного прогнозування та його місця серед інших видів науково-правового передбачення; визначення структури, видів, форм та методології прогностико-криміналістичних досліджень в судово-слідчій, оперативно-розшуковій та експертній практиці.
Відповідно до визначеної мети в дослідженні зосереджена увага на вирішенні наступних основних завдань:
- визначення поняття та специфіки криміналістичної прогностики як самостійного наукового вчення;
– здійснення класифікації криміналістичних прогнозів та конкретизація їх змісту;
– загальнотеоретичний аналіз методологічного інструментарію криміналістичного прогнозування в судовій, оперативно-розшуковій та експертній практиці;
– формулювання пропозицій по вдосконаленню методології криміналістичного прогнозування.
Об’єктом дослідження роботи є криміналістичне прогнозування як один із видів науково-прикладного прогнозування покликаного досліджувати закономірності, що входять до предмета науки криміналістики.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні основи криміналістичного прогнозування – понятійний апарат, види, методика та методи криміналістичного прогнозування.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження складають філософсько-світоглядні методи, серед яких чільне місце належить діалектичному методу пізнання.
Діалектичний метод дає можливість розглядати криміналістичне прогнозування об’єктивно та всебічно, в розвитку та взаємозв’язку з іншими видами науково-прикладного прогнозування, дозволяє найбільш доцільно та обґрунтовано здійснити вивчення теоретичних прогностики та формування понятійного апарату і методологічного інструментарію криміналістичного прогнозування. Діалектичний метод пізнання є фундаментальною базою для застосування загальнонаукових (серед яких: узагальнення, порівняння, методи аналізу і синтезу, системний підхід тощо) та спеціальних методів в органічній єдності.
Формування теорії криміналістичного прогнозування передбачає, в першу чергу, створення цілісної та упорядкованої системи прогностичних понять на основі дослідження категоріального апарату загальної та соціальної прогностики. При цьому неабияке значення мають такі методи пізнання як узагальнення, абстрагування (зокрема, при виявленні істотних ознак і визначенні поняття криміналістичного прогнозування, виборі критеріїв класифікації криміналістичних прогнозів), аналіз і синтез (наприклад, при виявленні ознак криміналістичного прогнозування, виокремленні різних елементів в складному комплексі юридичного (правового) прогнозування та їх найменування, вивченні літературних джерел), порівняння (наприклад, порівняння різних ознак, в тому числі й неістотних, криміналістичного прогнозування, співставлення думок та підходів різних дослідників категоріального апарату прогностики).
Системний підхід дозволяє виявити структуру криміналістичного прогнозування, сформувати цілісну ієрархічну систему методів прогностичного дослідження правової дійсності, що входить до предмету криміналістики, допомагає здійснити комплексний аналіз наукової літератури з прогностики.
Структура роботи. Роботу складають вступ, основний текст роботи, до якого входять три розділи, що включають до себе вісім підрозділів, загальні висновки, список використаних джерел. Загальний обсяг роботи 90 аркушів, список використаних джерел становить 88 найменувань і займає 7 аркушів.
РОЗДІЛ 1. КРИМІНАЛІСТИЧНА ПРОГНОСТИКА ЯК САМОСТІЙНЕ НАУКОВЕ ВЧЕННЯ
1.1. Поняття, зміст, структура та генезис криміналістичної прогностики
З'ясування сутності та значення зазначених процесів є вельми ак¬туальним для характеристики генетичної природи появи і функціону¬вання в криміналістиці нових теорій і вчень, які охоплюють внутрішньодисциплінарні аспекти дослідження.
Сучасні досягнення науки і техніки, а також потреба в їх безпе¬рервному вдосконаленні активізували процеси інтеграції та звернення до прогностики -науки про загальні логічні та методологічні принци¬пи прогнозування, методи і технічні засоби розробки прогнозів. Інак¬ше кажучі, до науки, яка припускає тільки стиль дослідження, апа¬рат методів і методик, а також загальну організаційну схему без ураху¬вання специфіки умов конкретної галузі знань. Наслідком цього з'явилися становлення та розвиток галузевого прогнозування, зокрема соціального, економічного, демографічного, правового [31; 52; 18; 19; 73]. Як зазначається в літературі, "з переходом від вузько-утилітарних до широкопрагматичних функцій прогнозування починає проникати у всі "пори" людської діяльності... Це, мабуть, необхідно у зв'язку з тим, що тільки міцно "улаштувавшись" в інших науках, про¬гностика може зробити новий ривок у своєму розвитку" [69, с. 17].
Зараз в криміналістиці зформувалося самостійне наукове вчення - криміналістична прогностика. При цьому йдеться не про механічне з'єднання даних прогностики чи просте перенесення її методів у криміналістику, а про складний творчий процес адаптування досягнень однієї науки для цілей та потреб іншої з безумовним урахуванням спе¬цифіки об'єктів, предмета та проблем дослідження останньої, коли "криміналістичними методами вирішуються криміналістичні за¬вдання, формується якісно нове знання, що лежить у сфері науки криміналістики" [56,с. 6-7]. "Залучення до криміналістики даних інших галузей знання,-зазначає Г. А. Матусовський,- не є самоціллю. Цей процес спрямований на досягнення більш високого ступеня точності її наукових досліджень і практичної діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів" [ 57, с.11].
Активізація прогностичної функції науки криміналістики і, як наслідок, нагальна потреба в залученні даних неюридичних галузей для її реалізації стали відомим каталізатором у становленні кримі¬налістичної прогностики. На можливість і доцільність розвитку про¬гностичної діяльності периодично зверталася увага в кримінальній літературі. Так, Б. М. Шавер наприкінці 30-х
Магістр