БЕЗПОСЕРЕДНЯ ДЕМОКРАТІЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ (ID:134993)

У сучасній юридичній науковій літературі щодо поняття безпосередньої демократії немає єдиного погляду. Часто у науці конституційного права вживають досить загальні дефініції. Безпосередня демократія – це, наприклад, безпосередня участь народу у вирішенні державних та суспільних справ. Є також і ширші дефініції цього поняття. Зокрема М. Чудаков визначає безпосередню демократію як суспільні відносини, у рамках яких різними способами реалізується участь громадян в управлінні справами держави та суспільства, унаслідок чого воля громадян безпосередньо, тобто без посередництва обраних до державних органів представників, впливає на формування державної політики та її реалізацію, а також створює представницьку систему та у вирішальний спосіб впливає на її функціонування.[6. С. 96] Представниця української науки конституційного права М. Ставнійчук зазначає, що «безпосередня демократія – це система форм безпосереднього та вільного волевиявлення народу як носія суверенітету та єдиного джерела влади в Україні шляхом його безпосередньої участі у формуванні представницьких інститутів державної влади та місцевого самоврядування, а також у безпосередньому прийнятті рішень щодо передбачених Конституцією та законами України питань». [10. С. 290-291] Конституція України 1996 р. створила нові основи механізму розвитку безпосередньої демократії в Україні. Зокрема, положення категорії «безпосередня демократія» знайшло своє нормативне закріплення в Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/ 2005 (справа про здійснення влади народом) від 5 жовтня 2005 р. Зокрема, Конституційний Суд України вирішив, що положення ч. 2 ст. 5 Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення .