Зразок роботи
Проаналізувавши наукову літературу з досліджуваної проблеми та відповідно до поставлених завдань, ми прийшли до наступних висновків.
Згідно першого завдання ми з’ясували, що кримінально-виконавче право як одна з галузей права базується на певних положеннях. Такими основними положеннями та ідеями є принципи.
У даний час існує декілька визначень принципів кримінально-виконавчого права. Деякі вітчизняні автори називають принципами основні ідеї, керівні положення, які визначають стратегію та напрямки розвитку інститутів і норм цієї галузі права, забезпечують системність правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні покарань. В інших авторів принципи кримінально-виконавчого права визначаються як теоретично обґрунтовані основні положення, обумовлені об'єктивними закономірностями реалізації кари, що виражають сутність кримінально-виконавчої діяльності, спрямованої на здійснення правообмежень, властивих покаранням, незалежно від форм застосовуваних примусових заходів.
В нашій роботі під принципами кримінально-виконавчого права ми розуміли загальні керівні положення, ідеї, імперативні вимоги, які складають основу щодо державної кримінально-правової політики у сфері виконання кримінальних покарань, характеризують його сутність і призначення в суспільстві і мають доктринальне вираження та нормативно-правове закріплення.
Принципи кримінально-виконавчого права визначають стратегію і напрямки розвитку інститутів і норм цієї галузі права, забезпечують системність правового регулювання суспільних відносин, що виникають при виконанні покарань. Закріплення в кримінально-виконавчому кодексі принципів є дуже важливим фактором, який призваний окреслити певні рамки та орієнтири діяльності органів і установ виконання покарань.
Водночас, розгляд проблеми принципів у кримінально-виконавчому праві має певну складність, так як серед її фахівців і дотепер немає єдиної думки про те, чи йде мова про принципи кримінально-виконавчого права (кримінально-правової політики держави у сфері виконання покарання), кримінально-виконавчого законодавства чи діяльності кримінально-виконавчих установ та інших органів держави, що виконують кримінальні покарання.
Згідно другого завдання ми з’ясували, що до загально-правових принципів кримінально-виконавчого права більшість вітчизняних фахівців відносять принципи законності, демократизму та гуманізму.
Принцип законності полягає у забезпеченні верховенства закону взагалі і закону, який регулює виконання покарання, зокрема, та передбачає його пріоритети перед іншими нормативними актами у цій сфері.
Принцип демократизму виражається в сутності організації процесу виправлення та ресоціалізації засуджених, відкритості установ і органів виконання покарань, насамперед у залученні громадськості до виховної роботи із засудженими, здійсненні контролю за діяльністю органів виконання покарань.
Гуманізм кримінально-виконавчого права полягає насамперед у тому, що його впровадження спрямоване на захист суспільства від злочинних зазіхань. Крім того, гуманізм означає людяне ставлення держави в особі органів, що виконують кримінальне покарання, до засудженого.
Згідно третього завдання ми з’ясували, що міжгалузеві принципи кримінально-виконавчого права представлені принципами соціальної справедливості, поваги до прав і свобод людини, невідворотності виконання і відбування покарань.
Принцип соціальної справедливості знаходить своє втілення у тому, що при виконанні покарання кожному засудженому має забезпечуватись справедливе ставлення, гарантуватись справжня рівноправність громадян перед законом, судом і іншими правоохоронними органами.
Принцип поваги до прав і свобод людини свідчить про прагнення держави забезпечити захист прав засуджених осіб в установах виконання покарань та гуманізацію кримінальних покарань й умов їх відбування.
Принцип невідворотності виконання і відбування покарань означає безперечність виконання уповноваженими органами та установами покарання, призначеного за вироком суду, і безумовність його відбування засудженим та його обов'язок зазнати кару за вчинений злочин.
Згідно четвнртого завдання ми з’ясували, що галузеві принципи кримінально-виконавчого права передбачають рівність засуджених перед законом, взаємну відповідальності держави і засудженого, диференціацію та індивідуалізацію виконання покарання, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання із заходами виправного впливу, участь громадськості в діяльності органів і установ виконання покарань.
Підґрунтям принципу рівності засуджених перед законом є конституційний принцип рівності всіх перед законом (ст. 24 Конституції), а також Загальна декларація прав і свобод людини (ст. 7), Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (ст. 6).
Принцип взаємної відповідальності держави і засудженого означає, що мета покарання як особлива форма державного примусу до засудженого і його подальше відбування покарання лежить в основі взаємовідносин між державою і засудженим.
Принцип диференціації та індивідуалізації покарання виявляється в тому, що під час відбування покарання правовий статус засудженого може і повинен змінюватися в залежності від поведінки засудженого.
Принцип раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки – це принцип поєднання методів переконання та примусу як загальнодержавних методів управління. Цей принцип проявляється у тому, що в ході виконання і відбування покарання до засудженого застосовуються як каральні, так і виховні засоби впливу.
Принцип поєднання покарання з виправним впливом передбачає, що виконання покарань має супроводжуватися застосуванням до засуджених різних заходів виховання (режим, суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання та ін.).
Принцип участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань, безпосередньо виявляється при реалізації конкретних інститутів кримінально-виконавчого права.
Всі розглянуті нами у курсовій роботі принципи кримінально-виконавчого права тісно взаємопов'язані, доповнюють один одного, і вимагають комплексного застосування при реалізації державної політики виконання кримінальних покарань.
