Зразок роботи
ПЛАН
Вступ.
1. Застосування норм права як специфічна форма його реалізації.
1.1. Визначення дефініції застосування норми права.
1.2. Характерні риси застосування норм права та визначення його поняття.
1.3. Підстави застосування норми права.
2. Форми застосування норм права.
3. Функції застосування норм права.
Висновок.
Список використаної літератури.
ВСТУП
Актуальність теми.
Право — це система загальнообов’язкових норм і принципів, спрямованих на забезпечення індивідуальної свободи і суспільного порядку, ефективна дія яких підтримується та охороняється державою. Система права — це інтегрована принципами права, зумовлена сполученням приватних і публічних інтересів сукупність правових норм, внутрішня організація якої характеризується їх єдністю, узгодженістю, диференціацією та групуванням у відносно самостійні структурні утворення [1, с. 94,174]. Як бачимо, норма права займає центральне місце в системі права. Норма права — це закріплене у джерелах права правило загального характеру, що визначає стандарт належної чи дозволеної поведінки або наслідки його порушення, ефективна дія якого забезпечується державою. Так, як норма права є різновидом соціальної норми, їй притаманні всі загальні ознаки останньої, а саме: вони є правилами поведінки що регулюють відносини між людьми та їх об’єднаннями, мають загальний характер, який полягає в неперсоніфікованості та невичерпності, визначають правила належної та дозволеної поведінки.
Дієвість права безпосередньо проявляється під час його реалізації. Реалізація права — це зумовлена нормами права правомірна поведінка суб’єктів права. Важливою стадією в правовому регулюванні, яка сприяє реалізації норм права, є правозастосування. Якщо в процесі нормотворчості створюються норми права, які пропонують загальні правила поведінки учасників суспільних відносин, то застосування права продовжує правове регулювання, розпочате нормотворчістю, на рівні конкретних життєвих ситуацій [1, с. 265].
Питання, що стосуються правозастосовчої діяльності є одним із ключових в юридичній науці. Особливо актуальними вони стали в процесі розбудови правової держави та громадянського суспільства в Україні, що вимагає насамперед встановлення панування права в державі й суспільстві, ефективного застосування правових норм у всіх сферах державного й суспільного життя. Застосування норм права є особливою формою реалізації норми права. Її сутність проявляється у безпосередньому застосуванню в практичному житті індивіда. Однак, адресати норм права не завжди можуть реалізувати свої права та обов’язки самостійно, без своєрідного посередництва, залучення уповноважених суб’єктів.
Метою даної роботи є з’ясування поняття застосування норм права, підстав такого застосування, форм яких набуває таке застосування і виконуваних ним функцій.
Завдання:
визначити дефініцію поняття “застосування норми права”;
розглянути характерні риси застосування норм, які відрізняють конкретну форму реалізації права від інших (дотримання, виконання, використання);
визначити підстави і випадки застосування норм;
дослідити форми використання застосування норм;
зазначити основні функції, які виконує застосування;
здійснити аналіз викладеного матеріалу та висловити можливі пропозиції щодо використання результатів дослідження при безпосередньому практичному застосуванні.
Об’єкт дослідження: процес застосування норми права.
Предмет дослідження: реалізація права у формі дотримання, виконання, використання, та остання найбільш суттєвіша — правозастосовча (практичне застосування норми права).
Методи дослідження обрані з урахуванням мети та завдань, об’єкта і предмета дослідження. Філософськими засадами дослідження є основні положення діалектики, аналітичної філософії, феноменології, герменевтики, а теоретичними – концепції “реального права”, теорії природного права та неопозитивізму, соціологічної та інтегративної юриспруденції.
Зокрема застосовувалися: діалектичні методи, інституціональний метод і системно-структурний метод використовувався для аналізу форм і способів реалізації права, формально-юридичний метод, структурно-функціональний метод, порівняльний метод спрямовувався на співставлення юридичних понять, явищ і процесів, пов’язаних з правозастосовчою діяльністю, виявлення між ними спільного та відмінного, спеціально-юридичний метод використано для інтерпретації та застосування предметних юридичних наукових і практичних знань.
Практичне значення одержаних результатів.
На основі проведеного дослідження, можна дійти до висновку, що правозастосовча діяльність в цілому та застосування норм права окремо становлять невід’ємну частину нашого суспільного життя.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки і пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані:
1) в науково-дослідній сфері – у процесі подальших розробок як загальнотеоретичних, так і галузевих проблем окремих форм правозастосовчої діяльності;
2) у правотворчій роботі – при вдосконаленні норм чинного законодавства, спрямованого на регламентацію особливої форми реалізації права та прийняття ефективних правозастосовчих рішень;
3) в правозастосовчій діяльності – при виробленні та вдосконаленні ефективних форм правозастосовчої практики;
4) в навчальному процесі – при викладанні пов’язаних з правозастосуванням окремих тем курсів теорії держави та права, цивільного та цивільно-процесуального, адміністративного, кримінального та кримінально-процесуального права, спецкурсу з теорії правозастосування та інших;
5) у правовиховній роботі – з метою підвищення рівня правової культури населення і суб’єктів правозастосовчої діяльності.
Магістр