Зразок роботи
У літературі реалізація норм права розглядається як процес втілення правових приписів у поведінці суб’єктів та їх практичній діяльності щодо здійснення суб’єктивних прав та виконання юридичних обов’язків [3, с. 216] Реалізацію права також можна розглядати як діяльність суб’єктів, сформовану відповідними мотивами і поставленими цілями для задоволення суб’єктивних потреб.
Значну увагу методологічним питанням реалізації права на сучасному етапі приділили такі науковці, як В. Бачинін, О. Данільян, М. Кельман, Д. Керімов, В. Нерсесянц, М. Патей-Братасюк, В. Селіванов, О. Скакун, В. Ткаченко, М. Цвік, Ю. Шемшученко та ін.
«Реалізація» походить від латин. realis – речовий і буквально означає «матеріалізація». Право як можливість реалізується, матеріалізується в поведінці
людей. Як слушно відзначають науковці, право, на відміну від інших соціальних можливостей, характеризується підвищеною здатністю до реалізації, оскільки воно забезпечене гарантіями держави. На реалізацію права впливають такі чинники, як рівень відповідності чинного права об’єктивним потребам суспільства, ефективна робота державного апарату, ступінь гарантованості прав громадян. Крім того, важливе значення має стан соціального середовища, у якому реалізується право, тобто економічні, політичні, духовні, культурні, соціальні умови життєдіяльності суспільства.
Реалізацію права розуміють як фактичне здійснення правових приписів у поведінці та діяльності (бездіяльності) суб’єктів права [4, с. 127]. Саме через реалізацію норм права досягається результат, зміст якого був закладений законодавцем при виданні норми права [5, с. 208].
