Людина соціальна та людина економічна (ID:149938)

У Радянському Союзі, особливо у 30-50-ті роки індивід розглядався державою як «сиро¬вина», впливаючи на яку за допомогою конкретних технологій, можливо отримати принципово нову якість об’єкта впливу. Ана¬ліз тогочасних джерел й сучасних на¬укових і публіцистичних матеріалів дає нам підстави стверджувати, що технології, які застосовувались певними державними органа¬ми, у широкому розумінні – державою віднос¬но значної (у певному сенсі переважної) части¬ни населення СРСР, можна кваліфікувати як технології біологічні. Технологія має на меті перетворення об’єкта у бажаному напрямі, у Радянському Союзі метою було створення нової історичної спільноти (у біологічному сенсі – по¬пуляції) радянських людей, які будуть жити при комунізмі. Дослідними майданчиками, в силу історичних умов, стали виправно-трудові табори, через які пройшли десятки мільйонів людей різних рас, етнічних груп, з найрізнома¬нітнішими антропометричними даними, психо-емоціональними особливостями, культурними запитами. Представляється доречним у цьому контек¬сті висловити наступну думку: в критичних для існування людини умовах, у даному аспек¬ті штучно створених, відбувається активація у людини глибинних, атавістичних проявів тва¬ринного світу – канібалізму, вбивств собі по¬дібних при розподілі ресурсів, автотомії тощо, які за умов довгостроковості провокують деге¬нерацію людини спочатку як суспільного інди¬віда, згодом – як повноцінного представника біологічного виду. Таким чином, не можна не погодитись із думкою Дж. Агамбена, котрий писав: «Полі¬тика змогла у небачених досі масштабах від¬бутись як політика тоталітарна тільки завдяки тому, що у наш час вона повністю перетворила¬ся на біополітику» [1, с. 153].