Загальна характеристика англо-саксонської системи права (ID:166306)
Зміст
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРАВА………..5
1.1. Історія виникнення і поширення англосаксонської системи права………………………………………………………………5
1.2. Поняття англосаксонської системи права………………………8
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ У АНГЛОСАКСОНСЬКІЙ ПРАВОВІЙ СІМ’Ї …………………………………12
2.1. Характеристика джерел права у англосаксонській правовій
сім’ї…………………………………………………………………………….....12
2.2. Особливості англійської правової системи……………………..15
2.3. Особливості америкнсткої правової системи…………………..18
РОЗДІЛ 3. ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРАВА НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ. …………………………………………...22
ВИСНОВОК……………………………………………………………………...25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….29
Зразок роботи
РОЗДІЛ І
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ХАРАКТЕРИСТИКИ АНГЛОСАКСОНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СИСТЕМИ
1.1.Історія виникнення, створення і поширення англосаксонської системи права
Наша правова система не відноситься до англосаксонської. Однак як уже було відзначено вище вивчення її достатньо важливий елемент у юридичній освіті. Крім того, її вивчення дуже цікаве, тому що вона дуже відрізняється від нашої системи й має цілий ряд особливостей.
Англійське право розвивалося автономним шляхом, зв’язки з континентальною Європою зробили на нього незначний вплив. Рецепція римського права в Європі не торкнулася англійського права.
Своїми коріннями англосаксонське право йде далеко в минуле.
Історичною датою в становленні цієї системи права був 1066 рік, коли нормандці завоювали Англію. Після цього основна роль у здійсненні правосуддя була покладена на королівські суди, що перебували в Лондоні. Приватні особи, як правило не могли звертатися безпосередньо в королівський суд. Вони повинні були просити в короля, а практично у канцлера, видачі наказу, що дозволяє перенести розгляд суперечки в королівський суд. Спочатку такі накази видавалися у виняткових випадках.
Але поступово список позовів, по яких вони видавалися, розширювався. У ході діяльності королівських судів поступово склалася сума рішень, якими керувалися надалі ці суди. Склалося правило прецеденту.
Один раз сформульоване судове рішення надалі ставало обов’язковим і для всіх інших суддів [8, 78].
До кінця XIII-XIV ст. зростає роль і значення статутного права. У зв’язку із цим правотворча роль суддів деяким чином стримується принципом, відповідно до якого зміни в праві не повинні відбуватися без згоди короля й парламенту. Однак одночасно встановлюється право судів інтерпретувати статути.
В XIV-XV ст. у зв’язку з більшими соціальними змінами у феодальному суспільстві Англії ( розвиток товарно-грошових відносин, ріст міст, занепад натурального господарства) виникла необхідність вийти за тверді рамки закритої системи вже сформованих прецедентів. Цю роль взяв на себе королівський канцлер, вирішуючи в порядку певної процедури суперечки, по яких їхні учасники зверталися до короля[20, 45] .
Так поруч із загальним правом зложилося «право справедливості». Воно як і загальне є прецидентним правом, але прецеденти тут створені іншим шляхом і охоплюють інші відносини, ніж загальне право. До 1873 року в Англії на цьому ґрунті існував дуалізм судочинства: крім судів, що застосовують норми загального права, існував суд лорда-канцлера. Потім ці системи злилися.
Інші роботи з даної категорії: